«Пісня любові» (фр. Un chant d'amour) — французька короткометражна гомоеротична мелодрама 1950 року, поставлена письменником, драматургом і режисером Жаном Жене за його власним сценарієм.
У березні 2016 року фільм увійшов до рейтингу 30-ти найвидатніших ЛГБТ-фільмів усіх часів, складеному Британським кіноінститутом (BFI) за результатами опитування понад 100 кіноекспертів, проведеного до 30-річного ювілею Лондонського ЛГБТ-кінофестивалю BFI Flare[1][2].
Сюжет
Дія відбувається у французькій в'язниці. Охоронець-вуайєрист спостерігає за двома ув'язненими. Знаходячись в суміжних камерах і уявляючи собі один одного, вони займаються мастурбацією. Потім один з них починає фантазувати про щасливе спільне життя з другом на волі. Упродовж усього фільму кілька разів повторюється епізод, де один ув'язнений марно намагається передати іншому вінок з квітами. Наприкінці фільму тюремний охоронець, напевно з ревнощів, б'є одного з ув'язнених і примушує смоктати ствол пістолета.
У ролях
| Жава |
···· |
рука, що передає букет
|
| Андре Рейбаз |
···· |
охоронець
|
| Люсьєн Сенемо |
···· |
молодий ув'язнений (в титрах не зазначений)
|
| Коко Ле Мартиніке |
···· |
другий ув'язнений (в титрах не зазначений)
|
Реліз
Як квазі-порнографічний, в середині двадцятого століття фільм був доступним лише обмеженому колу глядачів, яким вдавалося його придбати через приватні канали.[3] Сам Жене захотів, щоб його короткометражку ніколи не побачив масовий глядач. Але Британський інститут кінематографії проігнорував волю режисера і випустив красиве DVD-видання фільму[4].
Примітки
Посилання
