Пінон міндорський

Пінон міндорський

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Голубоподібні (Columbiformes)
Родина: Голубові (Columbidae)
Рід: Пінон (Ducula)
Вид: Пінон міндорський
Біноміальна назва
Ducula mindorensis
(Whitehead, 1896)
Посилання
Вікісховище: Ducula mindorensis
Віківиди: Ducula mindorensis
ITIS: 177378
МСОП: 22691622
NCBI: 2953386

Пі́нон міндорський[2] (Ducula mindorensis) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Ендемік Філіппін[4].

Опис

Міндорські пінони

Довжина птаха становить 42-50 см, довжина крил становить 24 см, довжина хвоста 15-17 см. Лоб, обличчя і горло рожевувато-сірі, решта голови, горло і нижня частина тіла сизі, живіт і гузка темно-сизі. Задня частина шиї і спина бронзово-червоні, нижня частина спини, надхвістя і крила зелені. Внутрішня частина крил бронзово-червона, махові пера і хвіст чорнувато-зелені, на хвості сіра смуга. Райдужки жовті, дзьоб чорний, лапи рожевувато-червоні[5][6].

Поширення і екологія

Міндорські пінони є ендеміками острова Міндоро Вони живуть у вологих гірських і рівнинних тропічних лісах. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті від 700 до 1830 м над рівнем моря[7]. Живляться плодами.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників. популяція міндорських пінонів становить від 1000 до 2500 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища і полювання[8].

Примітки

  1. ↑ BirdLife International (2016). Ducula mindorensis.
  2. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 09 травня 2022.
  4. ↑ MacGregor, Richard Crittenden. (1909). A manual of Philippine birds. Bureau of Printing. с. 49. OCLC 716081366.
  5. ↑ Gibbs, David, 1958- (2001). Pigeons and doves : a guide to the pigeons and doves of the world. Cox, John, 1967-, Barnes, Eustace. New Haven: Yale University Press. с. 529–530. ISBN 0300078862. OCLC 45809450.
  6. ↑ Kennedy, Robert S. (2000). A guide to the birds of the Philippines. Oxford University Press. с. 143. ISBN 0198546696. OCLC 43936896.
  7. ↑ MRIKA, Hiroyuki; SISON, Rogelio V. (1987). Birds of the Highlands of Mt. Halcon, Mindoro, Philippines. Japanese Journal of Ornithology. 35 (4): 109—124. doi:10.3838/jjo.35.109. ISSN 0913-400X.
  8. ↑ Dutson, Guy C. L.; Evans, Tom D.; Brooks, Thomas M.; Asane, Desiderio C.; Timmins, Robert J.; Toledo, Angela (1992). Conservation status of birds on Mindoro, Philippines. Bird Conservation International. 2 (4): 303—325. doi:10.1017/s0959270900002513. ISSN 0959-2709.

Джерела

  • Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
  • David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
Птах Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.