|
Пушкар Микола Сидорович
Мико́ла Си́дорович Пушка́р (* 3 серпня 1930, село Шолохове, нині Нікопольського району Дніпропетровської області — † 21 липня 1995) — український кріобіолог. Член-кореспондент АН УРСР (обрано 29 березня 1978 року).[1] БіографіяМикола Сидорович Пушкар народився 3 серпня 1930 року в селі Шолохове, нині Нікопольського району Дніпропетровської області. 1954 року закінчив Дніпропетровський медичний інститут. Проректор (від 1968 року), ректор (1971) Українського інституту вдосконалення лікарів. Від 1972 року — директор Інституту проблем кріобіології і кріомедицини АН УРСР (нині НАН України).[1] Наукова діяльністьНаукові праці Миколи Пушкаря присвячено дослідженню дії низьких і наднизьких температур на біоматеріали, теорії та клінічній практиці кріоконсервування та трансплантації біоматеріалів. Під його керівництвом було розроблено методи консервування кісткового мозку, тканини щитоподібної залози, лейко- і лімфоконцентрату периферійної крові людини, а також методи лікування з використанням цих біологічних об'єктів. М. С. Пушкар керував важливими фундаментальними дослідженнями, спрямованими на вивчення механізмів кріопошкодження і кріозахисту клітинних структур, а також чисельними прикладними розробками, був ініціатором створення оригінальної апаратури для низькотемпературного консервування. ВідзнакиНагороджено орденом Трудового Червоного Прапора та орденом «Знак Пошани».
Література
ПосиланняПримітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||
