Пухівка Шойхцера

Пухівка Шойхцера
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Осокові (Cyperaceae)
Рід: Пухівка (рослина) (Eriophorum)
Вид:
Пухівка Шойхцера (E. scheuchzeri)
Біноміальна назва
Eriophorum scheuchzeri

Пухівка Шойхцера[1], пухівка Шейхцера[2][3] (Eriophorum scheuchzeri) — вид багаторічних кореневищних трав'янистих рослин родини осокові (Cyperaceae). Вид названо на честь швейцарського натураліста Йогана Якова Шойхцера (нім. Johann Jakob Scheuchzer).

Опис

Рослини колоніальні від довгого повзучого кореневища. Стебла поодинокі або по кілька разом, 5–35(70) см, як правило, не більше 1 мм діаметром. Базальні (при основі) піхви стійкі, коричневі або червонуваті. Листя 3–12 см. Колоски поодинокі, прямовисні, від широко обернено-яйцюватих до майже кулястих, 8–12(40) мм; луски від сірого до червонувато-зеленого кольору, яйцюваті, 4–10 мм. Квіти: щетинок оцвітини 10 або більше, яскраво-білі, іноді з червоним відтінком, 15–30 мм, гладкі; пильовики 0.5–1.5 мм. Сім'янки вузько довгасті, 0.4–2.5 мм, верх із шилоподібним носиком.

Поширення

Загальне

Європа: Росія, Австрія, Німеччина, Словаччина, Швейцарія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія, Швеція, Італія, Македонія, Румунія, Словенія, Франція, Іспанія; Азія: Казахстан, Росія; Північна Америка: Гренландія, США, Канада. Населяє тундру, мокрий торф, болотисті ґрунти, торфові ґрунти, набережні, озерні та ставкові береги.

В Україні

Рідкісний вид, росте на мохових високогірних болотах Карпат[2]. Вид входить до регіонального червоного списку Івано-Франківської області[3].

Галерея

Джерела

  1. ↑ Eriophorum scheuchzeri // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. ↑ а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 417.
  3. ↑ а б Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.


Осока Це незавершена стаття про осокові.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.