Пустинь

Пустинь — це особливий тип самостійного православного чоловічого монастиря, заснований в малолюдному «пустельному» місці, подалі від людей. Пустині як правило виникали на основі скитів.

Зміст слова

По своїй суті пустинь — це малолюдне місце, куди йшов жити і молитися пустельник. Якщо на цьому місті в подальшому виникав скит[1], і далі монастир, місце також іменувалося пустинню. Хоча, не всякий скит на місці проживання 1–2 монахів стає називатися пустинню.

ПУ́СТИНЬ, і, жін., заст. 1. Відлюдне місце, де жив пустельник. Начитався піп удовий, Як святії жили, Як то вони по пустинях Господа молили... (Степан Руданський, Тв., 1959, 184). 2. Невеликий монастир у відлюдній місцевості. Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 399.

Пустині в Україні

Київ та Київська область

• Китаївська пустинь
• Голосіївська пустинь

Сумська область

• Глинська пустинь
• Михайлівська пустинь

Джерела

• Вечерський В. В. Українські монастирі. — К.: Наш час, 2008. — 400 с.: — іл.

Посилання

• Пустинь // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• religions.unian.ua/religinossociety/576218-u-golosievo-krichat-matushko-alipie-dopomoji-i-vona-dopomagae.html У Голосієво кричать: «Матушко Аліпіє, допоможи!». І вона допомагає [Архівовано 26 січня 2019 у Wayback Machine.]
• ukrainaincognita.com/filaret-amfiteatrov/lisovi-pustyni-golosieva-svyato-pokrovskyi-golosiivskyi-monastyr Лісові пустині Голосієва. Свято-Покровський Голосіївський монастир [Архівовано 23 січня 2019 у Wayback Machine.]

Примітки

1. Скит (від грец. σκήτες) — відокремлене поселення для ченців, що бажають вести суворіше, ніж у монастирі, життя. Побут ченців скитів керується особливо вимогливим уставом. Слово σκήτες походить від Σκήτες — назви пустелі в Єгипті, де жили християнські самітники. Втім, існує версія, що пов'язує це слово з грец. άσκητής — «аскет».