Публій Рутілій Руф

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Публій Рутілій.
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Публій.
Публій Рутілій Руф
Publius Rutilius Rufus
​​ Консул 105 до н. е.
 
Народження: 158 до н. е.(-158)
Стародавній Рим
Смерть: 78 до н. е.(-078)
Ізмір
Країна: Стародавній Рим
Батько: Publius Rutiliusd[1]
Мати: невідомо
Шлюб: Liviad[2][1][1]
Діти: Publius Rutilius Nudusd[2]

Пу́блій Руті́лій Руф (лат. Publius Rutilius Rufus; 158 — 78 рік до н. е., Смірна) — давньоримський політик, ​​ консул 105 до н. е.

Біографія

Представник досить відомого роду Рутіліїв, Руф отримав хорошу освіту у філософа Панетія Родоського[3].

Почав свою кар'єру в армії — брав участь у кампаніях в Іспанії (облога Нуманції під керівництвом Сципіона Еміліана) і в Югуртинській війні. У 111 до н. е. був претором. Цицерон згадує, що Рутілій у перший раз виставив свою кандидатуру в консули, але зазнав поразки, після чого притягнув свого суперника до суду за звинуваченням у підкупі, а потім і сам був притягнутий до суду Марком Емілієм Скавром[4].

Його обрано консулом на 105 до н. е. разом з Гнеєм Маллієм Максимом. На консульство Руфа припала битва при Араузіоні, яку через неузгодженість дій програли Гней Маллій Максим і Квінт Сервілій Цепіон, і Руфу довелося вжити заходів для нейтралізації наслідків битви. Пізніше Руф співпрацював з Гаєм Марієм.

Близько 95 до н. е. Руф був легатом в провінції Азія, де протидіяв грабіжницькій політиці вершників-відкупників. Незабаром після повернення Руф був притягнутий до суду ​​ вершниками за зловживання службовим становищем. Цей процес мав великий резонанс; на ньому допомогу Руфу пропонували найвизначніші оратори свого часу Луцій Ліциній Красс і Марк Антоній, однак Руф волів захищати себе самостійно[5]. Руф був засуджений на вигнання, і залишок життя провів в Смірні, де його застав Цицерон[6]. Пізніше Руф отримав громадянство Смірни і відмовився від повернення в Рим, що можна було розцінити як святотатство[7].

Руф був також досить відомий як красномовець: Цицерон у Бруті приділяє йому окремий опис переваг і недоліків стилю його промови. Зокрема, Цицерон згадує, що взявши участь у багатьох судових процесах, Руф не досяг вищої ораторській слави і відрізнявся насамперед працьовитістю, але не талантом[8]. Мова Руфа, за Цицероном, суха і сувора, так що Цицерон відносить Руфа до категорії ораторів-стоїків[9], підкреслюючи, що стиль Руфа був занадто мізерний для політичних промов і завоювання схвалення народу[3]. Крім того, Руф давав поради з ведення судових справ[10].

Примітки

  1. ↑ а б в Digital Prosopography of the Roman Republic
  2. ↑ а б http://www.strachan.dk/family/rutilius.htm
  3. ↑ а б Цицерон. Брут, 30 (114)
  4. ↑ Цицерон. Брут, 30 (113); неясно, про вибори якого року веде мову Цицерон
  5. ↑ Цицерон. Брут, 30 (115)
  6. ↑ Цицерон. Брут, 22-23 (85-89)
  7. ↑ Утченко С. Л. Ідейно-політична боротьба в Римі напередодні падіння Республіки. — М.: Изд-во АН СРСР, 1952 — С. 60
  8. ↑ Цицерон. Брут, 29 (110)
  9. ↑ Цицерон. Брут, 30 (116)
  10. ↑ Цицерон. Брут, 30 (113)

Посилання

  • Публій Рутілій Руф. (у Smith's Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology.)(англ.)