Проща «Самбір — Зарваниця»Міжнародна десятиденна піша Проща «Самбір — Зарваниця» — духовне паломництво, яке організовує Пасторально-міграційний відділ у співпраці з «Карітасом» Самбірсько-Дрогобицької єпархії та Міжнародною спільнотою родин мігрантів із Самбора Львівської області до Зарваниці на Теребовлянщині (Тернопільської області). Мета прощі«Перша мета — щоб і похід, і молитва, і праця в групах, і катехиза, і вільний час, і різного роду служіння, одним словом, кожен день, кожна година і кожна хвилина на цій прощі, були жертовництвом на Божу славу. Бо Господь хоче плодити нас уже й тепер, а не тоді, коли ми приготуємося. Друга мета — молитися за мігрантів і їхні родини, які, виїхали за кордон (згідно різних джерел: це понад 5-7 мільйонів українців). І таке враження, що країна до кінця не відчула, що в неї ніби нема частини тіла. Велике значення має, щоб християни про них пам'ятали, щоб ми їх не засуджували, а намагалися зрозуміти й допомогти. Щоб кожен із нас щось зробив для того, щоб об'єднати ті сім'ї, щоб допомогти дітям, які ростуть без батьків, і допомогти адаптуватися тим людям, які хочуть повертатися в Україну», — о. Василь Поточняк, виконавчий секретар Пасторально-міграційного відділу. Маршрут прощіВиходять у Прощу від чудотворної ікони Самбірської Божої Матері — головного престолу храму Різдва Пресвятої Богородиці, яку коронував Святійший Отець Пій ХІ ще 28 серпня 1928 року. Прямують до «малого Люрду» (Зарваниці) — одного із двадцяти духовних світових Богородичних центрів, визнаних Всесвітньою Католицькою Церквою. Прощу завжди благословляють єпископи УГКЦ при виході з Самбора: владика Юліан Вороновський (покійний), владика Ярослав Приріз, єпарх Самбірсько-Дрогобицький, єпископ Йосиф Мілян, голова Пасторально-Міграційного відділу УГКЦ. А також о. Богдан Добрянський, декан Самбірський, о. Ярослав, співробітники, та ін. Дорогою, владики благословляють прочан, зокрема владика Володимир Війтишин, митрополит Івано-Франківський, владика Тарас Сеньків, єпарх Стрийський. У Зарваниці прочан зустрічає та благословляє єпископ Василь Семенюк, митрополит Тернопільський. Періодичність прощіУ Міжнародну десятиденну пішу Прощу ходять із 2006 року. Кожного року першої п'ятниці серпня біля храму Різдва Пресвятої Богородиці у Самборі збирається численна кількість людей. У Прощу запрошують мігрантів та їхні родини. Протягом десяти днів моляться і свідчать правду про сучасну трудову міграцію, бо сьогодні на карті світу немає країни, де б не працювали наші співвітчизники. Прочани моляться за український народ, за збереження християнських родин, за відповідальність влади за долю своїх людей. «Господи, рятуй українську родину!» — молитва, з якою вирушають у дорогу. Іти пішою прощею із Самбора у Зарваницю не тільки почесно, але і важко, позаяк «важко віднайти свою вузьку дорогу, яка приведе нас до Бога. Комусь вистачає сокрушена сльоза, а хтось увесь час шукає за Богом, набиваючи гулі і рани, і, може, лише на заході життя Господь дозволить торкнутися Його риз». Засновники прощіІніціаторами Прощі виступили українські заробітчани м. Болонії (Італія) на чолі з о. Василем Поточняком, тодішнім капеланом болонської церковної громади, які щорічно повертаються на рідну землю і в такий молитовний спосіб дякують Господеві за все, долаючи кожного року 300-кілометрову дорогу. Задум Прощі підтримав отець Ігор Козанкевич, директор Благодійного фонду «Карітас» Самбірсько-Дрогобицької єпархії, духовний опікун реабілітаційного центру «Назарет», який став постійним її учасником та духівником. Із 2009 року Прощу організовує Пасторально-міграційний відділ УГКЦ у співпраці з благодійним фондом «Карітас» Самбірсько-Дрогобицької єпархії, спільнотою мирян міста Дрогобича та спільнотою колишніх заробітчан «Пієта» міста Івано-Франківська. Пасторально-міграційний відділ прагне поєднати всі особисті і спільнотні зусилля у служінні потребуючим і в Україні, і за кордоном. Декретом Блаженнішого Любомира (Гузара) від 16 вересня 2008 року для забезпечення і координації у межах його компетенції душпастирської опіки над вірними УГКЦ, які проживають на територіях, де немає її структур, створено Пасторально-місійний відділ Патріаршої курії Української Греко-Католицької Церкви. Постановами Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви (11-17 серпня 2013 року) назву «Пасторально-місійний відділ Патріаршої курії УГКЦ» змінено на «Пасторально-міграційний відділ Патріаршої курії УГКЦ». Духівниками Прощі є о. Василь Поточняк, виконавчий секретар Пасторально-міграційного відділу УГКЦ, о. Ігор Козанкевич, директор Благодійного фонду «Карітас» Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Згодом до прочан доєднались о. Мирослав Пронюк, парох села Слобідка Тисменицького деканату Івано-Франківської митрополії УГКЦ, о. Антон Борис, адміністратор парафії Різдва Пресвятої Богородиці м. Козятин Вінницького протопресвітерства Київської єпархії УГКЦ, о. Микола Николин, декан Старосамбірський та ін. Духовна програма прощіСтрижнем духовної програми Прощі щодня є Свята Літургія. Священики з вірними, в часі духовного походу, служать також різноманітні богослужіння — панахида за усопших, святі Літургії за всякі прошення, за з'єднання сімей, Велика Вечірня, Хресна Дорога, уділення св. таїнства Сповіді, Тайни Єлеопомазання і Тайни подружжя, акафіст за узалежнених, молебні, девятиденна вервиця, молитви намірень, Ісусова молитва, тощо, а також, звичайно, щоденні духовні науки та катехизи о. Василя Поточняка, о. Ігоря Козанкевича, о. Андрія Бориса. Орієнтовна програма Прощі: 7.30-8.30 — св. Літургія; 8.45 — сніданок біля церкви; 9.30 — вихід; 13.30-16:20 — молитва у храмі, обід, праця в групах, зустріч з вірними, вихід; 20.00 — молитва у храмі, вечеря, зустріч з вірними. Для бажаючих — нічні чування. Дорогою прочани заходять до всіх храмів. Паломництво супроводжує транспорт, де можна отримати першу медичну допомогу, здати багаж тощо. Нічліги будуть по родинах та школах. Харчування організовують парафіяни. Нічліг, харчування в Зарваниці та повернення додому власним коштом. Упродовж Прощі прочани несуть із собою двосторонню ікону, що є давньою історичною галицькою традицією. Ця ікона написана спеціально для цього паломництва. Автор — о. Михайло Олійник, іконописець, (Самбірсько-Дрогобицька єпархія). На одній із сторін зображено Богородицю «Одигітрію», (Путиводительницю), ту, яка веде. На іншій — сюжет втечі Пресвятої Родини у Єгипет, де малий Ісус також був мігрантом, паломником. Ритуали прощіПопереду колони Прощі діти несуть вишитий рушник та ікону Чудотворної Матері Божої. Маршрут Прощі сприяє максимальному зосередженню на молитві. Краса природи, свіже повітря, спів пташок, легіт вітру, сонце дарують, мабуть, кожному мир, якого багато з тих, котрі ідуть, шукають. Кожного року маршрут пролягає лісами, полями, плавнями, і це сприяє глибокому наставленню до молитви. Прочани кожного року змінюють маршрут свідомо, бо хочуть ділитися з усіма сільськими мешканцями, як щиро зустрічають та приймають їх у дорозі. Через щоденні Літургії у храмах, катехизу і свідчення, яке несе паломництво, твориться ця жива парафія, об'єднана навколо Христа. Щоденна Ісусова молитва, яка «розкодовує серце, робить його чутливим на Слово Боже», є ще однією дуже глибокою можливістю для зустрічі із собою. Щоночі у храмах провадяться чування, на яких моляться за гостинних мешканців місцевості. Одним із основних дійств прощі є Таїнство Єлеопомазання. Цей духовний зцілюючий момент наближає паломника до кінцевої мети. Зміцнює тіло та душу тих, хто просить. «У таїнствах Єлеопомазання, Сповіді та Євхаристії, а також на прощі відбувається зцілення любов'ю і вірою. Через Єлеопомазання Бог приходить до нашої душі, а тому так необхідно бути чистими душею. Бог зцілює наше серце. Він хоче ще раз нам пригадати: тебе, дитино, люблять. Дорогі паломники, коли ви відкриєте своє серце через покаяння, наблизитеся до Господа, то, не майте в цьому жодного сумніву, ще сьогодні будете зцілені у вірі в Бога», — наголошує о. Василь Поточняк. Щороку у програмі Прощі несподіванкою для нових прочан є інсценізація біблійного сюжету ламання хліба. «Жестом — „дайте їм їсти“ — Христос бажає, щоб людина віддала усе, на що надіється», а тому у цьому діленні треба бути уважними, «коли переносимо Божу любов, щоб не додавати свого егоїзму». Продовженням цієї теми є мандрівка парами, де в одного зав'язані очі. «Спершу хочеться самому приймати рішення і йти вперед, — говорить учасник Прощі, — але відчуваєш потребу — і починаєш довіряти». Цей похід має глибокий сенс як для тих, хто веде, так і для тих, хто є веденим. Кожен має можливість задуматись над тим, що ми у своєму житті часто хочемо відпустити люблячу руку Творця, яка нас тримає. Або, ведучи когось, забуваємо стежити за собою. Інколи, уміючи довіритись, хочемо якомога швидше наблизитись до місця, звідки чути: «Ісусе, Ісусе, Сину Божий, помилуй нас грішних». Прочанський путівник «Благослови, Господи, путь, що по ній піду!» отримує кожен прочанин. У путівнику є ранішні й вечірні молитви, молебні стихирі до Пресвятої Богородиці, вислови святих отців про молитву, гріх, гордість, мир, піст, покору, віру, надію, любов, подружжя, священ6ництво; головні думки-роздуми щоденних тем для праці в групах, інформація про чудотворну ікону Самбірської Божої Матері та чудотворну ікону Зарваницької Богородиці; найбільш популярні серед паломників духовні пісні і гимни, детальна щоденна програма Прощі, розклад богослужінь та молитовних намірень під час Прощі. На Прощах, де кількість прочан сягає понад три сотні, такий путівник відіграє не лише значну інформативну роль, а й організаційну. Опісля Прощі путівник є навчальним посібником для кожного, хто докладає зусилля для продовження Прощі на щодень. Велику роль у підготовці Прощі відіграють регулярні зустрічі заробітчан і паломників протягом року, які організовує Пасторально-міграційний відділ УГКЦ. Такі зустрічі формують організаційний стержень Прощі, програму Прощі, забезпечують інформаційне та технічне забезпечення Прощі, постійний контакт із трудовими мігрантами в різних країнах світу, заробітчанами та їх родинами в Україні. У кожного прочанина у Прощі своя ціль, та єднає всіх молитва. Коли молимось, то стаємо світлішими. А це знак Христової віри. Сутність прощіПо-перше, впродовж десяти днів походу є час на все: легко і якісно спілкуватися з Богом, налагодити мир із самим собою, огорнути любовю'ю родичів, друзів, хресних, молодь, усю Церкву і Батьківщину. По-друге, по-справжньому відпочити: тепле сонечко, рідні краєвиди, відсутні сутність хвилювань за їжу і пиття — все це знімає тягар з плечей бодай у ці благословенні десять днів. По-третє, відчути, що поруч ідуть твої друзі, на яких можеш надіятися. Проща до Бога справді гуртує тих, хто прагне єдиної мети: освятитись Божою благодаттю. Так, насправді за увесь цей період нас більше нічого не цікавить (відключені мобілки, не можна відлучатись від колони, час тиші і молитви і тільки деяких 30 хв. під час щоденного духовного походу можна «порозмовляти» на різні теми, все решта — молитва, духовні пісні, катехизи, свідчення віри в Бога, організаційні питання) — тільки те основне і найбільш потрібне — прямувати до Бога! В Україні багато осуду. А осуд руйнує, а не допомагає. Тож християнство треба починати із себе. Хай наша Проща не завершується: ніколи не треба переставати бути прочанами до Бога, приводьмо до Нього людину в її нужді, тільки Бог нас оздоровить! Участь військовослужбовців у ПрощіЩорічно у прощі беруть участь десятки християн-військовослужбовців Збройних Сил України. Участь у прощі сприяє духовному очищенню та відродженню військовослужбоців-християн нашої держави. Пройдені Прощі
Див. такожПриміткиДжерела
Посилання
|