Процюк Сергій Анатолійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Процюк.
Ф
Сергій Процюк
Особисті дані
Повне ім'я Сергій Анатолійович
Процюк
Народження 7 лютого 1963(1963-02-07) (61 рік)
  Київ, УРСР
Зріст 178 см
Вага 70 кг
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Позиція захисник
Юнацькі клуби
СРСР «Динамо» (К)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1981—1987 СРСР «Динамо» (К) 0 (0)
1981 → СРСР «Нива» (В) ? (?)
1984 → СРСР «Динамо» (І) 24 (5)
1987—1989 СРСР «Чорноморець» (О) 56 (4)
1990—1991 СРСР «Динамо» (М) 9 (0)
1991 СРСР «Тилігул» 36 (0)
1992—1993 Україна «Чорноморець» (О) 26 (0)
1994 Росія «Металург» (Н) 5 (0)
1994—1995 Україна «Верес» 14 (0)
1995 Фінляндія КаІК ? (1)
1995 Україна «Буковина» 8 (0)
1996 Росія «Спартак» (Н) 0 (0)
1998—1999 Україна «Нафтовик» (О) 1 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
2011 Молдова «Локомотив» (Б)
Звання, нагороди
Нагороди
майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Сергій Анатолійович Процюк (нар. 7 лютого 1963, Київ, УРСР) — радянський та український футболіст, тренер, виступав на позиції захисника. Майстер спорту СРСР.

Син Олександр також футболіст.

Кар'єра гравця

Перший тренер - А. Ф. Бишовець.

Кар'єра Сергія Процюка почалася в київському «Динамо». Тричі він віддавався в оренду, в вінницьку «Ниву» й ірпінське «Динамо». Після перемоги в юнацькому турнірі «Переправа» повернувся до київського «Динамо». У чемпіонаті СРСР за «Динамо» Сергій не грав, провів лише 4 матчі в Кубку Федерації.

У 1987 році, після переговорів між начальником одеського «Чорноморця» і Валерієм Лобановським, перейшов в одеський «Чорноморець», який виступав у першій лізі. Крім того, на вибір вплинуло бажання Процюка виїхати подалі від чорнобильської аварії: він переживав за здоров'я дружини й дочки[1].

У першому сезоні Процюк зіграв 21 матч і забив 1 м'яч. «Чорноморець» посів 1-ше місце і отримав право брати участь у вищій лізі. В чемпіонаті за «моряків» Сергій відіграв 35 матчів, забивши 3 м'ячі.

У 1990 році він пішов у московське «Динамо», куди його покликав Анатолій Бишовець. За «біло-блакитних» Процюк дебютував 1 березня в матчі 1/8 фіналу Кубка СРСР проти «Арарату»[2]. Всього за «Динамо» в різних турнірах він зіграв 14 матчів. У сезоні 1990 він також став бронзовим призером першості.

У травні 1991 року Сергій, бажаючи грати, пішов у «Тилигул». Разом з командою завоював право грати у вищій лізі. Але на початку 1992 року було прийнято рішення не проводити об'єднаний чемпіонат СНД і Процюк повернувся в «Чорноморець»[3]. За перші два сезони в чемпіонаті України провів 26 матчів, ставши в 1993 році бронзовим призером.

У 1994 Процюк грав за «Металург» з Новотроїцька.

Після цього Сергій з 1994 по 1999 рік виступав за клуби нижчих дивізіонів - «Верес», фінський «КаІК», «Буковину» й «Нафтовик» з Охтирки.

Кар'єра тренера

Після завершення кар'єри став тренером. Працював в СДЮСШОР київського «Динамо», також був помічником головного тренера. З липня 2008 року допомагав тренувати резервну команду «Динамо»[4].

У 2011 році очолив молдовський клуб «Локомотив».

Досягнення

Відзнаки

  • СРСР Майстер спорту СРСР (1987)

Примітки

  1. ↑ Сергій Процюк: «Одеса без футболу не може жити». Архів оригіналу за 9 вересня 2017. Процитовано 8 вересня 2017.
  2. ↑ Арарат (Єреван) 0 - 1 Динамо (Москва) (рос.). КЛІСФ. Архів оригіналу за 31 липня 2013. Процитовано 13 липня 2011.
  3. ↑ UA-Футбол. Сергій Процюк: "Прокопенко міг знайти слова для кожного". Архів оригіналу за 6 січня 2009. Процитовано 9 вересня 2017.
  4. ↑ Футбольний клуб "Динамо" (Київ). Офіційний сайт : Новини. Архів оригіналу за 27 вересня 2008. Процитовано 9 вересня 2017.

Посилання