Проценко Людмила Андріївна
Людми́ла Андрі́ївна Проце́нко (19 квітня 1927, Київ — 7 вересня 2000, Київ) — український історик, архівіст, краєзнавець. БіографіяНародилася 19 квітня 1927 року в місті Києві (нині Україна), дочка флейтиста і педагога Андрія Проценка і режисера Київської опери Клавдії Демидової, онука співаків і хорових диригентів Федора Проценка та Кузьми Демидова. 1951 року закінчила історико-архівне відділення історико-філософського факультету Київського університету; у 1954 році — Київську консерваторію (клас вокалу Марії Донець-Тессейр). Упродовж 1952—1967 років завідувала відділом давніх актів Центрального державного історичного архіву УРСР; з серпня 1967 року по 1973 рік обіймала посаду директора Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва УРСР, де зробила значний внесок у комплектування архівних фондів, зокрема «непопулярними» в умовах радянської ідеології матеріалами подвижників української культури, релігійних та репресованих діячів. З травня 1973 року, після примусового звільнення з архівної системи за принципову наукову та патріотичну позицію, до виходу на пенсію у 1982 році, вчителювала в київських школах № 1 і № 38. Проводила активну громадську діяльність, була активістом Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, в якій очолювала секцію «Некрополі України» при Головній раді. Померла 7 вересня 2000 року в Києві. Похована (за заповітом) на Лук'янівському цивільному кладовищі поряд зі своїм дідом — Кузьмою Демидовим (ділянка № 30, ряд 9, місце 8-2). Наукова діяльність
Бібліографія
Ушанування2016 року на честь Людмили Проценко було названо вулицю в Києві. Література
|