Проспект Лесі Українки (Дніпро)

Проспект Лесі Українки Дніпро
Назва на честь	Леся Українка
Колишні назви
Воєнна вулиця, проспект Пушкіна
радянського періоду (українською)	проспект Пушкіна
Загальні відомості
Протяжність	1,9 км
Транспорт
Трамваї	, ,
Тролейбуси	, , А
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Пам'ятники	пам'ятник ліквідаторам Чорнобильської катастрофи, меморіальний знак загиблим десантникам, стела «Героям України — гордість регіона!
Державні установи	Чечелівська районна рада, Чечелівський районий відділ РАЦС, Чечелівський районний суд
Навчальні заклади	Дніпровський коледж залізничного транспорту та транспортної інфраструктури, Міжрегіональне вище професійне училище з поліграфії та інформаційних технологій, середня загальноосвітня школа № 12
Медичні заклади	Дитяча лікарня № 3
Заклади культури	Художній центр «Будинок художника»
Парки	Сквер Героїв з парком ракет
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	w442021993
Мапа
Проспект Лесі Українки у Вікісховищі

Проспект Лесі Українки — проспект у місті Дніпрі, південна, паралельна до головного проспекту Дмитра Яворницького, вулиця в Центральному й Чечелівському районах міста.

Простягається зі сходу на захід, випливаючи з вулиці Святослава Хороброго в історичному районі Млини й закінчується проспектом Сергія Нігояна на Чечелівці. Довжина проспекту Лесі Українки — 1,9 км.

Історія

Історична назва вулиці — Воєнна. У 1899 року, до 100-річного ювілею російського письменника Олександра Пушкіна, що був на поселенні у Катеринославі, вулицю перейменовано його ім'ям. У листопаді 1901 року на цій же вулиці було встановлено пам'ятник Пушкіну.

16 листопада 2022 року, у зв'язку з деколонізацією, Дніпровська міська рада перейменувала проспект Пушкіна на проспект Лесі Українки — української письменниці, перекладачки та культурної діячки[1].

16 грудня 2022 року демонтовано пам'ятник Пушкіну.[2]

Архітектура

Забудований катеринославськими й післявоєнними сталінськими будинками.

Будівлі

• сквер Героїв з Парком ракет, пам'ятником ліквідаторам Чорнобильської катастрофи, меморіальним знаком загиблим десантникам, стелою «Героям України — гордість регіона!»;
• № 26 — Дитяча лікарня № 3;
• № 29/31 — Центральний районний суд;
• на розі вулиці Савченко — пам'ятник секретарю підпільного міському комітету комуністичної партії СРСР Юрію (Георгію) Савченко, (1969);
• № 36 — Міжрегіональне вище професійне училище з поліграфії та інформаційних технологій;
• № 61 — Художній центр «Будинок художника»,
• № 61-Б — Благодійний фонд «Карітас»;
• № 65 — Чечелівська районна рада;
• № 67 — Чечелівський районний відділ РАЦС;
• № 75 — середня загальноосвітня школа № 12;
• № 77-А — Дніпровський коледж залізничного транспорту та транспортної інфраструктури;
• № 77-Б — Чечелівський районний суд.

Перехресні вулиці

• вулиця Святослава Хороброго
• вулиця Лазаря Глоби
• бульвар Кучеревського
• проспект Олександра Поля
• вулиця В'ячеслава Чорновола
• вулиця Степана Бандери
• Філософська вулиця
• вулиця Надії Алексєєнко
• вулиця Дмитра Скоробогатова
• Січовий провулок
• Робоча вулиця
• Ярмарковий узвіз
• Канатна вулиця
• Аптекарський провулок
• проспект Сергія Нігояна

Транспорт

Вулицею курсують трамвайні маршрути № 5 й частково № 12, 17, та тролейбусні — № А, 4 та 5.

Мешканці

• В будинку № 21, кв. 49 мешкав живописець Єрмолов Ігор Олексійович[3].
• В будинку № 31 Б, кв. 19 мешкав скульптор Гончаров Володимир Михайлович[4].
• В будинку № 61 мешкали:

• кв. № 1. — Магро Петро Іванович — живописець, графік[5];
• кв. № 2. — Жиляк Степан Васильович — скульптор[6];
• кв. № 5. — Чернявський Георгій Георгійович — живописець[7]; Потапенко Андрій Ілліч — живописець[8];;
• кв. № 6. — Борисов Борис Петрович — художник-оформлювач[9];
• кв. № 8. — Клименко Федір Максимович — живописець, графік[10];
• кв. № 7. — Костенко Анатолій Олександрович — живописець, графік[11]; Костенко Вікторія Миколаївна — графік[12];
• кв. № 9. — Козулін Мусій Якович — живописець, графік[13];
• кв. № 10. — Щукін Анатолій Костянтинович — графік[14];
• кв. № 11. — Невечеря Олександр Георгійович — скульптор[15];
• кв. № 12. — Родзін Микола Іванович — графік[16];
• кв. № 13. — Павлов Юрій Павлович — скульптор[17];
• кв. № 14. — Корякін Юрій Дмитрович — живописець, графік[18];
• кв. № 16. — Кокін Михайло Олександрович — живописець[13]; Котляревська Марія Євгенівна — графік[19];

Галерея

• 
  Будинок № 22
• 
  Будинок № 26
• 
  Будинок № 29
• 
  Будинок № 43
• 
  Будинок № 61
• 
  Меморіальна дошка Георгію Чернявському
• 
  Меморіальна дошка Михайлу Руднєву
• 
  Будівля АТС
• 
  Будинок № 77-А (меморіальна дошка Дмитру Кедріну)
• 
  Меморіальна дошка Івану Гваю
• 
  Пам'ятник Георгію Савченку
• 
  Вигляд на проспект
• 
  Проспект навесні
• 
  Проспект взимку

Примітки

1. Проспект Лесі Українки, вулиці Незламна та Хутірська — нові перейменування у Дніпрі. dniprorada.gov.ua (укр.). Процитовано 16 листопада 2022.
2. У Дніпрі демонтували пам’ятники Пушкіну та Дубініну. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 16 грудня 2022.
3. Довідник членів СХУ, 1998, с. 49.
4. Довідник членів СХУ, 1998, с. 36.
5. УРХ, 1972, с. 282.
6. Довідник членів СХУ, 1998, с. 51.
7. УРХ, 1972, с. 508.
8. Довідник членів СХУ, 1998, с. 120.
9. УРХ, 1972, с. 53.
10. Довідник членів СХУ, 1998, с. 65.
11. УРХ, 1972, с. 226.
12. Довідник членів СХУ, 1998, с. 72.
13. УРХ, 1972, с. 213.
14. УРХ, 1972, с. 537.
15. Довідник членів СХУ, 1998, с. 104.
16. УРХ, 1972, с. 393.
17. УРХ, 1972, с. 349.
18. УРХ, 1972, с. 224.
19. УРХ, 1972, с. 228.

Література

• Українські радянські художники. Довідник / Укл. Р. О. Даскалова, З. В. Кучеренко, В. Ф. Мальцева, З. К. Стрелова, Л. І. Турунова та ін.; І. І. Верба (відпов. редактор); Є. У. Нарубіна, Н. М. Чорна (редактори). — Київ : Мистецтво, 1972. — 564 с.;
• Довідник членів Спілки художників України / І. М. Волощук. — Київ, 1998. — 184 с.

Джерела

• Життя та смерть міських назв (рос.)