Прилипко Володимир Петрович

Прилипко Володимир Петрович
Володимир Прилипко
Народився	16 листопада 1947(1947-11-16) с. Краскіно, Хасанський район, Приморський край  СРСР
Помер	21 серпня 2004(2004-08-21) (56 років) Вінниця, Вінницька область
Громадянство	СРСР  Україна
Національність	українець
Діяльність	Українська література, археологія
Відомий завдяки	поет, археолог
Alma mater	Вінницький педагогічний інститут
Знання мов	українська
Членство	Національна спілка письменників України
Нагороди	Всеукраїнська літературна премія імені Михайла Коцюбинського

Прили́пко Володи́мир Петро́вич (*16 листопада 1947 — †21 серпня 2004) — український поет, археолог. Перебував у Національній спілці письменників України з 1997 р.[1]

Біографія

Народився 16 листопада 1947 року у с. Краскіно Хасанського району Приморського краю колишнього СРСР (на території теперішньої Росії) у родині військовослужбовця (Батько - офіцер артилерист, воював з 1941 по 1945 роки, втік з німецького полону, мав поранення], після війни служив у званні капітана на Далекому Сході). З раннього дитинства до 1965 р. жив у с. Ялтушкові Барського району на Вінниччині, а з 1965 р. — у м. Вінниці.

Три роки навчався у Вінницькому педагогічному інституті. Працював робітником, консультантом Товариства охорони пам'яток історії та культури. Науковий працівник Вінницького обласного краєзнавчого музею (з 1971 року), згодом — Вінницької обласної археологічної науково-дослідницької інспекції. Причетний до важливих в історії археології відкриттів, а саме — поховання сарматського царя І ст. н. е. (1984, с. Пороги Ямпільського району), знаходження скарбів у курганах епохи бронзи (1986, с. Гордіївка Тростянецького району).

Помер у Вінниці 21 серпня 2004 р. і похований на сільському цвинтарі у Ялтушкові.[2]

Наукова і літературна діяльність[3]

Найвідоміший вірш в кругах його спілкування "Тітка Каранчучка", присвячений матері його двоюрідного брата Пилипа Петровича Каранчука.

Автор низки наукових статей, у тому числі краєзнавчої тематики, рекламного буклету «Прадавнє золото Поділля» (1993). Талант поета виявився в експресивних ліричних мініатюрах, укладених у збірки поезій:

• Лядова : вірші / В. П. Прилипко; Авт. передм. А. Подолинний, Худ. А. Дикий. — Вінниця: Континент-ПРИМ, 1995. — 104 с. : фото. — ISBN 5-7707-5958-5;
• Старий сад : вірші / В. П. Прилипко; Вступ. ст. Кимака Л. — Вінниця: Антекс, 1999. — 80 с. — ISBN 966-95400-7-0;

Рец.: І цей старий Прилипків сад…/ Фото В. Клепка // За Батьківщину. — 1999. — 24 вересня. — С.9; Кимак, Л. Слово, що творить філософські акварелі // Панорама. — 1999. — 18 грудня; Мельник, В. Такий маленький світ // Вінницькі відомості. — 2000. — 21 січня. — С.15.

• Зелене сонце : вірші / В. П. Прилипко. — Вінниця: Спілка рекламістів України, 2002. — 23 с. — ISBN 966-70-0606-9.

Рец.: Кимак, Л. З висоти зеленого сонця: штрихи до літературного портрета Володимира Прилипка [Текст]: [про творчу діяльність вінницького поета, наукового працівника обласної археологічної інспекції] / Л. Кимак // Вінницький край. — 2004. — № 1. — С. 149—150.

Був прийнятий до Національної спілки письменників України (1997).[4]
Посмертно зусиллями друзів та Асоціації українських письменників вийшла доповнена підсумкова збірка:

• Старий сад : поезії / В. П. Прилипко. — Київ: Факт, 2006. — 144 с. — ISBN 966-359-073-4.

	Поезія Володимира Петровича Прилипка – це блискучі мініатюрні вірші, в яких розкривається краса рідної природи, взаємовідносини між людьми, любов до рідного краю.
— Юрій Шураєв[5]

Цікаві факти

Двоюрідний брат Володимира Петровича - Пилип Петрович Каранчук є дідусем українського поета Опiча Богдана, також відомим за псевдонімом - Bodster (його творчий проект "Bodster Poetry" набирає популярності в соціальних мережах, а більшість віршів, що декламуються молодим автором у відео присвячені деяким військовим подіям після 2014 року та жахливим військовим подіям на території України після 24.02.2022 р.).

Меморіальна дошка на будинку № 6 по вулиці 30-річчя Перемоги у Вінниці, де мешкав В. П. Прилипко

Нагороди і почесні звання

• Літературно-мистецька премія «Кришталева вишня» (1996);[6]
• Всеукраїнська літературна премія імені Михайла Коцюбинського (2003).[7]

Увічнення пам'яті

На панельній «дев'ятиповерхівці» у Вінниці за адресою: вул. 30-річчя Перемоги, будинок № 6, де «жив і творив поет і археолог», з ініціативи художника Віктора Рибачука у 2008 р. встановлено меморіальну дошку (скульптор Юрій Козерацький).[8]

Примітки

1. 16 листопада 2012 р. — 65 років тому народився Володимир Петрович Прилипко // Знаменні і пам'ятні дати [[Вінницька область|Вінниччини]] 2012 року: хронолог. довід. / [[Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека імені Тимірязєва|Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва]]; уклад. Г. М. Авраменко; ред.: М. Г. Спиця, Г. М. Слотюк; відповід. за вип. [[Морозова Наталія Іванівна|Н. І. Морозова]]. — [[Вінниця]], 2011. — С. 188—189. Архів оригіналу за 9 жовтня 2017. Процитовано 17 лютого 2014.
2. Гальчак, Сергій Дмитрович. Прилипко Володимир Петрович / С. Д. Гальчак // Краєзнавці Вінниччини: біографії. Бібліографія / С. Д. Гальчак. — Вінниця, 2005. — С.153–154.
3. [[Кароєва Людмила Ростиславівна|Кароєва, Л. Р.]] Володимир Петрович Прилипко [Текст]: [поет, публіцист, [[археолог]]] / [[Кароєва Людмила Ростиславівна|Л. Р. Кароєва]] // «Земле моя, запашна, барвінкова…»: Календар знаменних і пам'ятних дат [[Вінницька область|Вінниччини]] 2007 року. — [[Вінниця]], 2006. — С.155–158. Архів оригіналу за 14 червня 2017. Процитовано 17 лютого 2014.
4. До когорти майстрів пера!: [Про прийняття до НСПУ В. Прилипка] // Подолія. — 1998. — 5 березня.
5. Цит. по: Володимир Прилипко [Біограф. довідка, поезії, портр.] // Вінниця дзвінка. Антологія поезії: друга половина ХХ ст. — 2013 рік / Упоряд., вступ. стаття, частина біогр. нарисів Ю. В. Шураєва. — Вінниця: Глобус-Прес, 2013. — С. 157.
6. Мельник, В. Хто зірвав «Кришталеву вишню»: [Про лауреатів обл. літ. премії за найкращі дебюти року, в тому числі В. Прилипка] // Панорама. — 1996. — 11 липня.
7. Лауреати відомі. Всеукраїнська літературна премія імені Михайла Коцюбинського у 2003 році. Ним став В.Прилипко за зб. поезій «Зелене сонце» // Панорама. — 2003. — 24 вересня.
8. Володимирові Прилипку земляки відкриють пам'ятну дошку // Сайт «Моя [[Вінниця]]». — 2008. — 4 квітня. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2014.

Джерела

• Володимир Прилипко [Біограф. довідка, поезії, портр.] // Вінниця дзвінка. Антологія поезії: друга половина ХХ ст. — 2013 рік / Упоряд., вступ. стаття, частина біогр. нарисів Ю. В. Шураєва. — Вінниця: Глобус-Прес, 2013. — С. 157—166.
• З-над Божої ріки. Літературний біобібліографічний словник Вінниччини / Упорядкування і загальна редакція А. М. Подолинного. — Вінниця: Континент-ПРИМ, 2001. — С. 275.
• Гальчак, С. Прилипко Володимир Петрович / С. Гальчак // Розвиток краєзнавства у Східному Поділлі. ХІХ — поч. ХХІ ст. / С. Гальчак. — Вінниця: Меркьюрі-Поділля, 2011. — С. 653—654.
• Прилипко Володимир Петрович (довідка) // Вінниця журналістська: довідник / ВОО НСЖУ; автор-упоряд. Володимир Лисенко. — Вінниця, 2010. — С. 184—185.
• Єгурнова, Ліля. Вулиці Вінниці: уроки історії та культури Володимир Прилипко — філолог, поет, археолог // Вінницька газета. — 2013. — 23 серпня. [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]
• Філін, Олександр. Інтернетне відлуння минулого [Текст]: [в Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва пройшов вечір-пам'яті, присвячений вінницьким поетам 60-х років] / О. Філін // Независимый курьер. — 2009. — 7 жовтня. — С. 30
• Мельник, Віктор Про Володимира Прилипка [Текст]: [про творчість відомого вінницького поета / В. Мельник // Рефлекси: з літературної критики 2000-х / В. Мельник. — Луцьк, 2009. — С. 10 — 13.
• Філін, О. Як пройти на вулицю Прилипка? [Текст]: [про учасника багатьох археологічних експедицій Володимира Прилипка] / О. Філін // Вінницькі відомості. — 2006. — 14 грудня. — С. 9.
• Кіріченко, Н. Поезії видатного археолога [Володимира Прилипка] // 20 хвилин. — 2006. — 6 лютого. — C. 2.
• Рабенчук, В. Зелене сонце неосяжних скарбів Володимира Прилипка [Текст] / В. Рабенчук // Тінь перста вказівного, або дожити б до Івана Купала: художня проза. Публіцистика / В. Рабенчук — Вінниця, 2006. — С. 220—226.
• Свято поезії Прилипка [Текст]: [Посмертно вийшло повне видання поезії Володимира Прилипка «Старий сад»] // Независимый курьер. — 2006. — 1 лютого. — С. 5.
• Смерть філософа незрима… До річниці по смерті Володимира Прилипка [Текст] // Независимый курьер. — 2005. — 24 серпня. — С. 2.
• Рабенчук, В. Скарби Володимира Прилипка [Текст]: [про життєвий і творчий шлях вінницького археолога та поета] / В. Рабенчук // Вінницька газета (Спец. вип. газ. «П'ятниця»). — 2005. — 19 серпня. — С. 7.
• Іванова, О. 40 днів Володимира Прилипка [Текст]: [вечір пам'яті вінницького поета, археолога Володимира Прилипка в краєзнавчому музеї] / О. Іванова // Тумба. — 2004. — 6 жовтня. — С. 4.
• Філін, О. З'явився на зорі [Текст]: [Пам'яті поета Володимира Прилипка] / О. Філін // Вінницький край. — 2004. — № 3. — С. 143—146.
• Ковальський, Р. «Я знайшов два відра слив». Так закодовано Володимир Прилипко повідомив з Ямполя до Вінниці про знайдене унікальне золото сарматського царя Інесмея // 33 канал. — 2004. — 1 вересня.
• Чаша скіфського царя Аріанта // Подолія. — 1998. — 30 квітня.
• Дробчак, Г. А Прилипко все копає, копає…: [Поблизу с. Гордіївка Тростянецького району вінницьким археологом знайдено близько 20 прикрас] // Сільські вісті. — 1998. — 9 квітня.
• Таємниця царя Інесмея. «Дика» експедиція // Історія музею в документах і спогадах: ювілейний випуск з нагоди 80-річчя заснування Вінницького обласного краєзнавчого музею. — Вінниця: РВВ ВАТ Віноблдрукарня, 1998. — С. 92-103.
• Тищенко, З. Двоє і цар Інесмей // Подолія. — 1995. — 28 січня.
• Видання поезій Володимира Прилипка вийшли посмертно // 20 хвилин. — 2006. — 6 лютого.

Посилання

• Сайт Національної спілки письменників
• Сайт Вінницької обласної організації НСПУ
• Вірші Володимира Прилипка на сайті Вінницької організації НСПУ «Краснослов» [Архівовано 30 квітня 2016 у Wayback Machine.]
• Вірші Володимира Прилипка у авторському виконанні на сайті Вінницької організації НСПУ «Краснослов» [Архівовано 14 жовтня 2013 у Wayback Machine.]