uk %D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B6%D0%BE%D0%B2 %D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD %D0%93%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Прижов Іван Гаврилович
Прижов Іван Гаврилович
Псевдонім	Благовещенский
Народився	22 вересня (4 жовтня) 1827; Москва
Помер	27 липня (8 серпня) 1885 (57 років); Петровський завод, тепер Петровськ-Забайкальський Забайкальського краю
Країна	Російська імперія
Діяльність	письменник, публіцист, історик, етнограф
Alma mater	Перша московська гімназіяd
Мова творів	російська
	Прижов Іван Гаврилович у Вікісховищі
	Роботи у Вікіджерелах

~~|Примітки=~~

Прижов Іван Гаврилович (* 22 вересня (4 жовтня) 1827, Москва — † 27 липня (8 серпня) 1885, Петровський завод, тепер Петровськ-Забайкальський) — російський письменник-публіцист, історик, етнограф.

Учасник революційного руху 60-х років XIX століття. У 1869 був заарештований і 1871 засуджений на 12-річну каторгу й довічне заслання в Сибір.

У 1869 році видав працю «Малоросія (Південна Русь) в історії її літератури з XI по XVIII століття»^[1] (рос. Малороссия (Южная Русь) в истории её литературы с XI по XVIII век).

Літературну й наукову діяльність почав у кінці 50-х років. Перші твори надруковано 1860. Автор публіцистичних праць «Світла сторона поетичних стосунків природи і людини. Лірична поезія» (1862, опубл. 1958), "«Кобзарь» Тараса Шевченка" (1867), «Побут Малоросії за пам'ятками її літератури з XI по XVIII ст.» (1869— 85, опубл. 1958) та інших.

Листувався з Осипом Бодянським.

Радянські липи

Через "революційність" Прижова, в офіційній радянській міфотворчості його прославляли як великого героя та "друга україни". в Українській радянській енциклопедії у статті про Прижкова за авторством О. Р. Мазуркевича навіть додали липу про те, що його працю 1869 року «Малоросія (Південна Русь) в історії її літератури з XI по XVIII століття»^[1] (рос. Малороссия (Южная Русь) в истории её литературы с XI по XVIII век) було нібито перекладено українською мовою Іван Нечуй-Левицький.^[2] Насправді ж це липа, й українською мовою цю працю Прижова переклав Наталь Вахнянин того ж, 1869 року, у III річнику львівського журналу «Правда»,^[3] а не Іван Нечуй-Левицький.

Переклади українською

И. Прижов. Малоросия (Южна Русь) и история іі літератури. Подав перекладом: Наталь Вахнянин // «Правда». 1869. Рочник III. С. 36-44^[3]

Прижков видав «Лист до громади» адресований до українського народу, де звернувся з революційною прокламацією (українською мовою: газета Колокол, 1870).^[2]

Джерела та примітки

↑ ^а ^б Малоросія чи Південна Русь (термін для України в російській історіографії)
↑ ^а ^б Прижов Іван Гаврилович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
↑ ^а ^б И. Прижов. Малоросия (Южна Русь) и история іі літератури. Подав перекладом: Наталь Вахнянин // Правда. 1869. Рочник III. С. 36-44

Посилання

Прижов Іван Гаврилович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 320.

[malorosiya-1] а ^б Малоросія чи Південна Русь (термін для України в російській історіографії)

[ure-2] а ^б Прижов Іван Гаврилович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

[pravad-3] а ^б И. Прижов. Малоросия (Южна Русь) и история іі літератури. Подав перекладом: Наталь Вахнянин // Правда. 1869. Рочник III. С. 36-44

[1]

[2]

[3]