|
Привернення увагиПривернення уваги — ведення собою такої поведінки яка, має на меті привертання уваги оточення. Поведінка, спрямована на пошук уваги, визначається в DSM-5 як «діяння, спрямоване на те, щоб привернути увагу та зробити себе центром уваги та захоплення інших».[1] Цей термін не визначає мотивації поведінки та передбачає, що особа є актором, хоча термін «привернення уваги» іноді також передбачає за мотив - пошук само валідації[en]. Вважається, що люди привертають увагу як позитивно, так і негативно, незалежно від фактичної користі чи шкоди здоров’ю. Вважається, що мотивація «привернення уваги» обумовлена самосвідомістю, а отже, екстерналізацією особистості, а не внутрішньою та само вмотивованою поведінкою. Цей тип впливу на поведінку особи може призвести її до потенційної втрати почуття своєї волі[en], до розладів особистості та поведінки. Насолода від уваги оточення є соціально прийнятною в деяких ситуаціях.[2] Однак надмірна потреба в увазі може призвести до труднощів у взаємостосунках. Однак, як тактичний метод, він часто використовується в боях, театральних діях (виступах) і є основоположним для маркетингу. Однією зі стратегій, що використовується задля протидії такому типу поведінки («привернення уваги») — є тактичне ігнорування. ПричиниПричини поведінки «привернення уваги» різноманітні. Фактори ризику, що призводять до поведінки «привернення уваги», включають: самотність, ревнощі, низьку самооцінку, нарцисизм і жалість до себе.[3] Бажання само валідації[en] теоретизується як мотивації до поведінки «привернення уваги». Станом на 2022 рік жодне дослідження не оцінювало поширеність поведінки «привернення уваги» серед населення в цілому. Повторювана поведінка «привернення уваги» є симптомом множинних розладів особистості, включаючи нарцисичний розлад особистості, гістріонний розлад особистості. Однак для прикордонного розладу особистості, «привернення уваги», частіше використовується як стигматизуючий ярлик, ніж як точний клінічний опис розладу.[4] «Привернення уваги» може мати подібні прояви до РДУГ, хоча в корені вони відрізняються мотивацією цієї імпульсивності та гіперактивності.[5] Психоаналітична теорія стверджує, що нарцисизм пов'язаний із поведінкою «привернення уваги». У теорії надмірна потреба в увазі або захопленні називається нарцисичне заохочення[en].[6] Стигма і критикаТермін «привернення уваги» був предметом критики за його використання як принизливого терміну для досягнення звинувачення жертви, особливо в контексті прикордонного розладу особистості та саморуйнівної поведінки.[7] Як приклад, люди, які часто завдають собі шкоди, самоусвідомлюють факт заподіяння собі ран та шрамів та відчувають провину за свою поведінку, яка часто пов'язана з намаганням приховати самоушкодження.[8] За аналізом 133 книг, які містять цей термін у 2005 році, цей термін часто використовується або без визначення, або з невдалим визначенням, не було знайдено жодних емпіричних досліджень конкретно щодо поведінки «привернення уваги», та існували широкі академічні розбіжності щодо причин і наслідків поведінки «привернення уваги».[9] Використання стигматизаційної мови, як-от «привернення уваги», особливо поширене в медичних установах, хоча перебування студентів у психіатричному середовищі показало докази зменшення упередженості та стигми щодо осіб із психічними розладами.[10] ДослідженняІснують дослідження про взаємозв'язок між використанням соціальних мереж і поведінкою, спрямованою на пошук уваги, серед інших рис особистості у Великій п'ятірці рис особистості в різних демографічних групах. Під час дослідження користувачів Facebook у 2013 році було виявлено, що привітність і сумлінність негативно корелюють із тенденціями по привернення уваги.[11] Дослідження 2014 року виявило докази, які свідчать про те, що за наявності рис характеру гістріонного розладу особистості соціальні мережі підсилюють поведінку привернення уваги у формі щитпостинг, тобто розміщення навмисно розпливчастих повідомлень, щоб викликати запити на деталі.[12] Інтернет-тролі в соціальних мережах також схильні проявляти поведінку, спрямовану на пошук уваги.[13] Дослідження 2016 року знайшло докази того, що люди, які прагнуть до уваги, можуть отримати користь від використання соціальних мереж, щоб компенсувати брак уваги в інших сферах міжособистісного спілкування, хоча цей висновок не зовсім узгоджується з подібними дослідженнями.[14] Дослідження 2021 року показало, що фабінг з боку інших (форма ігнорування іншими) позитивно корелює з поведінкою, спрямованою на привернення уваги, і цей ефект був сильнішим у чоловіків, хоча як альтернативне пояснення також розглядався нарцисизм.[15] Подібне дослідження 2019 року виявило докази кореляції нарцисизму з поведінкою, що привернення увагу.[16] Тактичне ігноруванняТактичне ігнорування — це поведінкова стратегія управління, яка використовується для боротьби з поведінкою «привернення уваги», коли особа не подає зовнішніх ознак розпізнавання поведінки, наприклад, не дивиться зоровим контактом, не реагує вербально та не реагує фізично на особу з поведінкою «привернення уваги». Однак вони добре усвідомлюють поведінку і спостерігають за людиною, щоб забезпечити свою безпеку та безпеку інших, потенційно залучених. Бажаним наслідком поведінки, спрямованої на «привернення уваги», є отримання уваги в тій чи іншій формі (позитивної, чи негативної) від іншої людини. Тактичне ігнорування — це техніка, яка часто використовується в надії, що коли особа, яка має на меті «привернення уваги», більше не отримує цієї уваги, може зрештою припинити шукати або привертати її. Він найчастіше використовується в навчанні поведінці дітей,[17] але також підходить для зміни або уникнення поведінки дорослих. Див. також
Примітки
Посилання |
