Перший тур президентських виборів у Молдові проводився 20 жовтня 2024 року[1][2]. Другий тур було проведено 3 листопада[3]. У другий тур пройшли чинний президент Мая Санду та колишній генеральний прокурорАлександр Стояногло, як кандидати з найбільшою кількістю голосів у першому турі: Санду набрала 42 % голосів, а Стояногло — 26 %.[4]
Ці вибори характеризувались експертами як вибір між Заходом та Росією, де Санду представляла прозахідний вектор розвитку, а Стояногло — проросійський[5]. Також проросійськими вважаються кандидати Ренато Усатий (3 місце у 1 турі), Ірина Влах (4 місце), Вікторія Фуртуне (5 місце)[6] та Васілє Тарлєв (6 місце). Прозахідні кандидати Йон Кіку та Октавіан Цику здобули сьоме та восьме місця відповідно.
Того ж дня в країні було проведено референдум щодо членства Молдови в ЄС[7][8], де більшість проголосувала «За». Це розглядається як перемога Санду, що сама агітувала голосувати «За» на референдумі, однак перевага була значно меншою, ніж очікувалось. Санду в цьому звинуватила втручання Росії у вибори, зокрема організоване придбання голосів угрупованнями, що підтримуються Росією[9].
Виборча система
Дата
17 квітня 2024 року спікер парламенту Ігор Гросу, що президентські вибори буде проведено спільно з референдумом про приєднання до ЄС, 20 жовтня[1]. Рішення було ухвалене Парламентом Молдови 16 травня[10][11][12].
Вимоги до кандидатів
У Конституції Молдови (ст. 78, ч. 2) визначено чотири вимоги до кандидата в президенти: наявність молдовського громадянства, вік від 40 років, проживання у Молдові протягом щонайменше 10 років, знання державної мови. За 80 статтею Конституції накладається ліміт у два президентські терміни на особу[13].
Процедура
Кандидати можуть висуватись політичними партіями, виборчими блоками, або висуватись самостійно. Кандидати мають зібрати щонайменше 15 000 підписів з щонайменше половини адміністративних одиниць другого рівня Молдови, з кожної від 600 підписів[14]. Результати виборів можуть визнаватись дійсними лише при явці не менше 33 %. Кандидат, що отримав абсолютну більшість голосів, стає президентом. Якщо жоден кандидат не набрав абсолютну більшість, проводиться другий тур виборів, у якому беруть участь перші два кандидати за кількістю голосів у першому турі. Другий тур проводиться через два тижні після першого. Кандидат з найбільшою кількістю голосів у другому турі стає президентом[15].
Безпекові проблеми
Влада Молдови звинувачувала підготовлені Росією угруповування у намаганнях дестабілізувати вибори, на що Росія могла витратити понад 100 млн євро[16]. Влада вважає, що напад вандалів на офіси Верховного суду та телекомпанії Телерадіо-Молдова у вересні 2024 року були спричинені цими групами[17]. У жовтні 2024 року, після 26 обшуків по всій країні, влада Молдови оголосила, що Ілан Шор планував використати 15 мільйонів доларів, отриманих з Росії, для підкупу близько 130 000 виборців, аби ті голосували за антизахідницькі ініціативи, поширювали дезінформацію про ЄС у соцмережах[18][19][20]. Росія відкинула ці звинувачення[21].
Того ж місяця Молдова звинуватила Росію в намірах масово звезти виборців до закордонної виборчої дільниці при молдовському посольстві у Москві. У відповідь, ЄС наклала санкції на п'ятьох осіб та одну організацію, що звинувачуються у проведенні цієї операції, а Сполучені Штати звинуватили Росію у витраті мільйонів доларів на підтримку окремих партій та поширення дезінформації в інтернеті. У відповідь російське МЗС звинуватило Молдову в тому, що ті надрукували 10 000 бюлетенів з 500 тис. необхідних для громадян Молдови, що живуть у Росії[22].
МЗС Молдови відкрило в Росії дві виборчі дільниці, але за даними Молдови, росіяни створили штучні черги для перешкоджання голосуванню[23].
17 жовтня влада Молдови оголосила про розкриття ще однієї змови, в рамках якої 100 молодих людей пройшли підготовку в Москві, Сербії та Боснії в приватних військових угрупованнях для розпалювання громадянських заворушень, в тому числі з використанням нелетальної зброї для створення «масових заворушень» під час виборів і референдуму, додавши, що чотири людини були заарештовані, і що деякі з них отримали кілька тисяч євро[24].
Ольга Рошка, радник з питань зовнішньої політики Санду, попередила, що «Росія вкладає мільйони брудних грошей, щоб захопити наші демократичні процеси. Це не просто втручання, це повномасштабне втручання, спрямоване на дестабілізацію нашого майбутнього. І це викликає тривогу»[5].
Кандидати
З 21 по 31 серпня Центральна виборча комісія Молдови отримала 23 заявки на реєстрацію від ініціативних груп на підтримку 19 кандидатів, з них було визнано дійсними 13 кандидатур[25].
Кандидатури наступних осіб були відхилені Центральною виборчою комісією:
Ігор Мунтяну (Коаліція за єдність та добробут), Посол до Сполучених Штатів, Канади та Мексики (2010—2015)[33]. Його ініціативну групу було зареєстровано[34], але ЦВК визнала недійсною частину зібраних на його підтримку підписів, та йому їх не вистачило для подачі заявки[33].
Крім того, була успішно зареєстрована ініціативна група на користь Александру Арсені, але вони не подали необхідні документи для включення кандидата в бюлетень[40], та не змогли набрати необхідну кількість підписів за визначений час[41].
У другий тур пройшли чинна президентка Мая Санду та Александр Стояногло. Санду отримала найбільше з-поміж усіх кандидатів — приблизно 42 % голосів у першому турі[4]. Найбільше голосів вона отримала в центрі країни, проте в Кишиневі частка голосів виявилась не такою великою, лише 48,32 % голосів. Найбільшу підтримку всередині країни вона отримала в Яловенському районі — 59,97 %. З-за кордону за Санду проголосувала найбільша частка виборців — 70,71 %.
Водночас у Гагаузії[46] та Тараклійському районі, де болгари становлять більшість населення[47], вона здобула найменшу частку голосів: 2,26 % та 4,44 % відповідно. При тому за Стояногло, уродженця Гагаузії[48], там віддали найбільшу частку голосів — трохи менше ніж 50 %. Також він отримав найбільшу частку голосів у північних районах країни[49] та в Тараклії.
Другий тур виборів пройшов 3 листопада 2024 року, у Молдові та за кордоном працювали 2219 дільниць, із них 1988 - на території Молдови, а 231 - за кордоном.[50]. Спецслужби Молдови попросили владу Німеччини захистити країну від можливого втручання Росії на громадян Молдови громадян, які брали участь у голосуванні у Німеччині[51].
Наслідки
Президентка Молдови зазначила, що результати першого туру виборів та референдуму були викривлені через іноземне втручання, яке вона назвала «безпрецедентною атакою на демократію», та додала, що її уряд має докази, що 150 000 голосів було придбано, при початкових намірах придбати 300 000 голосів. Європейський союз також заявив, що референдум та вибори проводились в умовах «безпрецедентного втручання та залякування Росією та її поплічниками»[52]. Сполучені Штати теж заявили про намагання Росії «підірвати виборчий процес в Молдові та рух Молдови до європейської інтеграції»[53]. У відповідь на ці заяви Кремль засудив вибори в Молдові, назвав їх «невільними», висловив сумніви через раптове зростання кількості голосів у підтримку Санду та вступу до ЄС наприкінці підрахунку голосів, та закликав Санду «показати докази» втручання[54].
↑Президенти Молдови покидають власну партію при отриманні посади. Формально Санду була безпартійним канддатом, однак її виборча кампанія фінансувалась ПДС.
↑Victor, Constance (18 жовтня 2024). Votes for sale: How Moldova can combat Russia’s election meddling. ECFR. Процитовано 22 жовтня 2024. Shor has also publicly ramped up his anti-EU rhetoric: he is expected to outwardly endorse a pro-Russian presidential candidate just before the election, with an investigation conducted by Moldovan newspaper ZDG naming her as the independent, Victoria Furtuna.