Потурай Олег Гнатович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Потурай.
Олег Потурай

Олег Гнатович Потурай (народився 7 червня 1954(19540607) в селі Бортнів Іваничівського району Волинської області — помер 6 вересня 2015 в Луцьку[1]) — український поет, прозаїк, перекладач і журналіст. Мешкав у Луцьку. Член НСПУ, НСЖУ.

Життєпис

1971 року з золотою медаллю закінчив Поромівську середню школу, Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка (1971-76)

1976-81 — кореспондент, газети «Вільна Україна», «Ленінська молодь» (Львів).

1981-85 — заступник редактора, райгазета «Колос» (смт Іваничі, Волин. обл.).

1987-91 — редактор, райгазета «Ленінським шляхом» (м. Ківерці, Волин. обл.).

1991-95 — видавав власну газету.

1995-97 — гол. редактор, міська газета «Луцький замок».

з 09.1997 працював у газеті «День», власний кореспондент в місті Луцьку.

Вів питання політики у газеті «Волинські губернські відомості». Займався політичним аналізом у створеному ним же Волинському центрі політичних досліджень.

Від березня 2008 до липня 2012-го працює власним кореспондентом всеукраїнської газети «Селянська правда» по Волинській та Рівненській областях.

Від березня 2012 до квітня 2015 очолював Волинську обласну організацію НСПУ.

Помер у Луцьку 6 вересня 2015 року. Поховали його 7 вересня у рідному селі Бортнів.

Творчість

Автор книжок віршів:

  • «Малюнки на асфальті» (Львів, в-во «Каменяр», 1985),
  • «До сходу сонця» (Луцьк, в-во «Надстир'я», 1991),
  • «Присмерок» (Луцьк, в-во «Надстир'я», 1994).
  • «Ліхтар у закутку» (Луцьк, в-во «Терен», 2005).

У 2009 видав книгу сатири «Бакс, ату!».

Захоплення

Історія Волині.

Відзнаки

Лауреат обласної журналістської премії «Найкраще перо року» (1990).

Примітки

  1. ↑ Помер відомий волинський письменник Олег Потурай. Архів оригіналу за 15 вересня 2015. Процитовано 8 вересня 2015.

Посилання