|
Порфирій Сивак
о. Порфирій Сивак, ЧСВВ (хресне ім'я Петро; 26 січня 1909, Ласківці, Австро-Угорщина — 18 лютого 1953, Чикаго, США) — український церковний діяч, ієромонах-василіянин, педагог, військовий капелан. ЖиттєписПетро Сивак народився 26 січня 1909 року в селі Ласківці Теребовлянського повіту на Тернопільщині. Навчався в Місійному інституті св. Йосафата при монастирі отців василіян у Бучачі. 14 вересня 1924 року вступив до Василіянського Чину на новіціят у Крехівський монастир. На облечинах отримав монаше ім'я Порфирій. 9 травня 1926 року в Крехові склав перші обіти, ще один рік навчався на гуманістиці (1926—1927). На другий рік гуманістики і риторику переїхав до Лаврівського монастиря (1927—1929). Філософію вивчав у Добромильському монастирі (1929—1931), а богослов'я в Кристинополі (1931—1933), де 15 лютого 1933 року склав вічні обіти. 13 серпня 1933 року в Жовкві отримав священничі свячення з рук Преосвященного владики Йосафата Коциловського. У 1933—1934 академічному році перебував у Жовківському монастирі, де готувався до загального іспиту з богослов'я. Упродовж 1934—1936 років — у Лаврівському монастирі — викладач української мови і географії на риториці і двох роках гуманістики, письменник, провідник духовних вправ, проповідник, сповідник дому і в храмі. У 1936 році переведений до Бучацького Місійного інституту, де (в різні роки) викладав українську мову, історію, релігію, географію, був провідником Марійської Дружини дівчат і Мирянського Чину св. Василія Великого, провідником духовних вправ, проповідником, сповідником. На початку радянської окупації Галичини переїхав до села Полівці (5 жовтня 1939), де обійняв душпастирство на парафії[1]. 31 серпня 1940 року заарештований СВ УНКВС в Тернопільській області і 5 липня 1941 року засуджений на 5 років ВТТ. Через місяць у серпні цього ж року звільнений за амністією. Вступив капеланом для українців греко-католиків солдатів польської армії Владислава Андерса (пізніша назва 2-й армійський корпус). У складі цього військового формування перебував в Ірані, Іраку, Палестині, Італії[2]. Станом на березень 1942 року о. Пофирій Сивак був «шефом» душпастирства греко-католиків і одним із двох греко-католицьких капеланів (другий — о. Андрій Шишко). Окрім них було 39 капеланів римо-католиків[3]. Служив капеланом до 1946 року. У 1947 році виїхав до США і спочатку перебував у Нью-Йорку (Святого Юра), виконуючи різні обов'язки (сотрудник адміністратора, провідник духовних вправ, провідник наук для домашніх через заступника, консультор дому, проповідник, сповідник дому і в храмі, місіонер), а потім (з 1950 року) в Чикаго, де помер 18 лютого 1953 року від серцевого нападу. Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
