|
Політична коректністьПоліти́чна коре́ктність або політкоре́ктність — сталий стиль, тобто, політика ввічливого відношення до суперечливих явищ у суспільстві з метою стримування розростання руйнівних образ чи прихованих суперечок. Часто охоплює регламентований стиль мовлення, регламентовану термінологію та поведінку. Метою її є мінімізація образи представників меншин чи груп суспільства на підґрунті расових, релігійних чи культурних ідей. Стиль політкоректності часто використовують для приховування образ, які більшість не сприймає як такі. Сам термін і його вживання є гострополемічними. Особливості явищаСлід розуміти, що «політкоректність» — це не просто новий синонім для поняття «ввічливість». Політкоректність — певна політика, певний спосіб поведінки. Особливістю політкоректності є її крайня запобігливість; засуджуються не просто образливі вчиники, а усе, що потенційно може бути образливим. В разі оцінки мотивації вчинку чи слів, які можуть розглядатися, як образливі, обирається, як правило, максимально близький до зумисного вчинку варіант інтерпретації. Також для політкоректності характерна крайня неконфліктність — в разі, якщо виникає вибір між кількома варіантами інтерпретації події, факту, вчинку обирається найменш образливий, навіть якщо він є менш імовірним чи навіть відверто надуманим. Ще однією особливістю практики політкоректності є неоднаковість підходу. Оскільки сучасна політкоректність виросла з руху за права меншин, як правило, одні групи розглядаються як жертви, а інші як агресори. Власне сама політкоректність застосовується майже виключно саме щодо дій «агресорів» відносно до «жертв». ІсторіяПояву терміна політкоректність можна віднести до 1793 р., коли Верховний Суд США розглядав справу «Чізхольм проти Джорджії[en]». В рішенні Суду був вжитий термін not politically correct — політично некоректний, суспільно неприйнятний. Приклади
Джерела
Література
Посилання
|
