У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Бернар.
Поль Рено́ Берна́р (фр. Paul Renaud Bernard; 21 вересня 1898, Вільнев-сюр-Лот, Франція — †4 травня 1958) — французький театральний та кіноактор.
Біографія
Поль Бернар народився 21 вересня 1898 року у Вільнев-сюр-Лот (департамент Лот і Гаронна у Франції) у скромній сім'ї[2]. Працював в апараті Міністерства фінансів Франції. Під час Першої світової війні брав участь у бойових діях, був поранений. Після війни Бернар навчався на курсах драматичного мистецтва у Паризькій консерваторії[2].
Поль Бернар дебютував у кіно в 1922 році. У 1924-му вперше виступив на театральній сцені. Першу помітну кінороль Бернар зіграв у фільмі «Пансіон „Мімоза“» (1934) режисера Жака Фейдера. З 1937 року до середини 1940-х працював переважно в театрі[2].
За час своєї кінокар'єри Поль Бернар знімався у таких відомих французьких режисерів, як Саша Гітрі («Мій батько був правий», 1936), Жан Гремійон («Літнє світло», 1943; «Білі лапки», 1949), Жульєн Дювів'є («Паніка», 1946), Крістіан-Жак («Безнадійна подорож», 1943), Робер Брессон («Дами Булонського лісу», 1945), Андре Кайят («Роже-Ганьба», 1945), Рене Клеман («Прокляті», 1947) та ін.
Наприкінці 1940-х років Поль Бернар вирішив повністю присвятити себе роботі в театрі. Він продовжував зніматися в кіно, але невеликі ролі не мали успіху[2].
У 1958 році Поль Бернар, незважаючи на хворобу, продовжував репетиції постановки «Опудала» за твором бельгійської письменниці Домінік Ролен, прем'єра якої відбулася на сцені паризького театру Œuvre у квітні 1958 року. Під час однієї з репетицій актора було госпіталізовано[2]. За кілька днів потому, 5 травня 1958 року, Поль Бернар помер на 60-му році життя.
Фільмографія (вибіркова)
За час своєї кінокарєри Поль Бернар зіграв ролі у 35-ти фільмах[3].
Рік
|
|
Українська назва
|
Оригінальна назва
|
Роль
|
1922 |
ф |
Паризькі таємниці |
Les mystères de Paris |
|
1934 |
ф |
Ми знайшли голу жінку |
On a trouvé une femme nue |
Жак
|
1934 |
ф |
Дівчина на одну ніч |
La jeune fille d'une nuit |
син графа Меренці
|
1935 |
ф |
Пансіон «Мімоза» |
Pension Mimosas |
П'єр
|
1936 |
ф |
Мій батько був правий |
Mon père avait raison |
Моріс Беланже / його дорослий син
|
1937 |
ф |
Діти Парижа |
Enfants de Paris |
Клод де Сервійє
|
1943 |
ф |
Літнє світло |
Lumière d'été |
Патріс
|
1943 |
ф |
Безнадійна подорож |
Voyage sans espoir |
П'єр Жоельє
|
1944 |
ф |
Горбань |
Le bossu |
Філіп де Гонзаг
|
1945 |
ф |
Дами Булонського лісу |
Les dames du Bois de Boulogne |
Жан
|
1945 |
ф |
Роже-Ганьба |
Roger la Honte |
Луверсан
|
1946 |
ф |
Друг прийде сьогодні увечері |
...Un ami viendra ce soir... |
доктор Моріс Тільє
|
1946 |
ф |
Ганьба і помста пана Пике |
La revanche de Roger la Honte |
Луверсан
|
1946 |
ф |
Паніка |
Panique |
Альфред
|
1947 |
ф |
Прокляті |
Les maudits |
Кутюрьє
|
1948 |
ф |
Форт самотності |
Fort de la solitude |
Шарль Сігуар
|
1948 |
ф |
Похмура неділя |
Sombre dimanche |
Боб
|
1949 |
ф |
Ешафот може почекати |
L'échafaud peut attendre |
Серж Ульріх
|
1949 |
ф |
Білі лапки |
Pattes blanches |
жульєн де Керіадес - «Білі лапки»
|
1949 |
ф |
Рай для пілотів, зниклих безвісти |
Le paradis des pilotes perdus |
Даніель Сорб'є
|
1950 |
ф |
Людина, яка повертається здалека |
L'homme qui revient de loin |
Жак де ла Боссьєр
|
1950 |
ф |
Прелюдия славы |
Prélude à la gloire |
Дюмонте
|
1951 |
ф |
Люба Кароліна |
Caroline chérie |
Босмуссі
|
1951 |
ф |
Найпрекрасніша дівчина у світі |
La plus belle fille du monde |
Мартіно
|
1955 |
ф |
Перші образи |
La rue des bouches peintes |
сер Родні Вільбурн
|
Примітки
Посилання