|
Полинніков Олександр Миколайович
Олександр Миколайович Полинніков (рос. Александр Николаевич Полынников; 3 червня 1941, с. Чистеньке, Сімферопольський район, Кримська АРСР, СРСР — 8 вересня 2022, Москва, Росія) — радянський і російський кінооператор, кінорежисер, сценарист, продюсер. Лауреат Державної премії СРСР (1982). ЖиттєписРаннє життяОлександр Полинніков народився 3 червня 1941 року в селі Чистенькому Сімферопольському районі Кримської АРСР. У дитинстві займався в театральному гуртку і вже тоді вирішив пов'язати своє життя з кінематографом[1]. Кар'єраЗ 1967 року став працювати оператором-постановником на Одеській кіностудії. У 1968 році закінчив операторський факультет ВДІКу (майстерня Леоніда Косматова)[2]. Один із перших фільмів, у якому Полинніков працював асистентом оператора, був «Короткі зустрічі» Кіри Муратової[1]. У повнометражному кіно дебютував у пригодницькому фільмі Георгія Юнгвальд-Хількевича «Увага, цунамі!» як оператор-постановник. Це була картина про військових моряків, які служать на покинутому посту в Тихому океані. Згодом Юнгвальд-Гількевич співпрацював із Полинниковим ще на трьох своїх картинах — «Зухвалість» (1971), «Туфлі із золотими пряжками» (1976) і «Д'Артаньян і три мушкетери» (1978). Основною у своїй операторській кар'єрі Олександр Миколайович вважав картину Петра Тодоровського «Міський романс» (1970)[3]. У 1982 році за операторську роботу на телевізійному фільмі Костянтина Бромберга «Пригоди Електроніка» (1979) він був відзначений Державною премією СРСР[2]. 1981 року Олександр Полинніков дебютував як кінорежисер, знявши спільно з Віктором Макаровим музичну романтичну комедію «Бережіть жінок», у якій відбувся дебют у кіно Юрія Антонова як композитора і співака[4]. Залучити до роботи над картиною Антонова порадив Полиннікову його старший колега Георгій Юнгвальд-Хількевич[1]. На початку 1990-х років Полинніков став одним із першопрохідців у жанрі еротичного кіно на радянському екрані. Його фільм «Оголена в капелюсі» став найбільшою прокатною подією 1992 року. Потім пішли «Ідеальна пара» (1992), де Олександр Миколайович розкрив народонаселенню очі на таке екзотичне явище, як свінгери (яке, як виявилося, могло мати місце і в житті росіян), а також «Страсті за Анжелікою» (1993) і «Чоловік легкої поведінки» (1994)[2]. У 1995 році за чотирнадцять днів Полинніков зняв легку комедію «Журавлина в цукрі» з Сергієм Шакуровим, Михайлом Боярським та Іриною Мірошниченко в головних ролях[3]. Непогана доля склалася у його комедійного бойовика «Тонка штучка» (1999) за сценарієм Аркадія Ініна. Фільм брав участь у кінофестивалях, нагороди отримали Олександра Захарова, Ігор Бочкін, Аркадій Інін[2]. Потім режисер працював над кількома російськими телесеріалами, зокрема «Повернення Мухтара». Жив і працював у Москві. СмертьПомер 8 вересня 2022 року від раку. Прощання з кінодіячем відбулося 12 вересня 2022 року в ритуальному залі на Хованському кладовищі[5]. Згідно із заповітом, прах Полиннікова розвіяно над могилами його рідних в окупованому росіянами Криму[6]. Сім'я
ФільмографіяНагороди
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||
