|
Поділля (Тернопіль)
«Поділля» — футбольна команда, секція Українського Спортового Товариства «Поділля» у місті Тернопіль. Історія Від 1905 року існував як «кружок гри у копаний м'яч». Заснований при гімназії в Тернополі (українській чи державній імені Франца Йозефа) у 1909 році. Тоді ж відбувся перший офіційний матч між командами «Поділля» і «Креси». Заснування пов'язане з іменем професора природи Семена Сидоряка, який підтримував тісні контакти з Іваном Боберським.[1] Товариство «Поділля» дбало не лише про футбол, а й різні види спорту, фізичне загартування молоді, але й про її духовний світ. Тут діяв драматичний гурток, влаштовуються дружні вечори, читаються лекції на різні теми. Першою світовою війною «Поділля» культивує не тільки футбол, а й зимові види спорту, як краєзнавство та мандрівництво (туризм по сучасному). Футбольна секція «Поділля» була однією з найбільш популярних в 1910/1911 рр. адже в цей час існувало 6 команд. До 1914 року при гімназії створено 5 команд, провідна — «Поділля-1», її називали дружиною Вациків, оскільки в ній грали 3 брати, капітан — нападник П. Вацик. Від 1918 команда відновила діяльність, провадила товариські матчі, 1921 — зареєстрована, придбала форму та м'ячі. У 1924 році при УСТ «Поділля» діяли 2 дружини копаного м'яча, які грали з місцевими українськими, польськими, єврейськими та іногородніми командами. У 1930-ті називалася командою Королюків, у ній — теж 3 брати; здобула першість у класі «Ц», згодом — першість у класі «Б»; 1935 увійшла до класу «А». Після війни діяльність «Поділля» відновлено. Коштів на купівлю взуття не вистачало, а тому грали ці молоді люди на Оболоні біля різні (бійня), без належного спорядження, звичайно в своїх власних черевиках чи босоніж.У 1920-1921 рр., заходами студента-правника Василя Онуферка та д-ра Степана Чумака, «Поділля» одержало від староства дозвіл на існування, виготовило статут і вперше провело купівлю футбольного спорядження і м’ячів. А от заходи, щоб придбати власну площу для футболу на Оболонні, спочатку не були успішними. Лише пізніше на місці сучасного продовольчого ринку виник стадіон «Поділля». З приміщенням для інвентарю «Поділля» мало чимало клопоту. Свого часу (десь на початку 30-их років) «усе Поділля», містилося «на обійстю» С. і Т. Баб’яків. у хаті або в «комірці». Туди приходили «змагуни» перед змаганнями по свої уніформи й футболівки. Коли ж змагання відбувались на площі коло міського парку, роздягальнею служила «шопа» на подвір’ї родини Чубатих (Петра й Ілярія) при Глиняній вулиці. У 1934 р. «Поділля» дістало приміщення в будинку Подільського Союзу Кооператив і залишилось там до 1939 р.[2] У 1936 році 8 футболістів та функціонерів УСТ «Поділля» нагороджено відзнаками футбольного союзу. 1938 року зіграла 24 матчі, дохід від яких становив 84393 злотих. У 1930-х роках лікарем-патроном команди був доктор Чумак.[3] У серпні 1943 «Поділля» (яке становило основу збірної Тернополя) перемогло німецьку команду «Люфтваффе» з рахунком 1:0. У 1945 році після реорганізації товариства більшість футболістів «Поділля» увійшли до команди ДСТ «Локомотив». Місця в окружних змаганнях«Поділля» та інші українські клуби Галичини, що входили до Українського спортового союзу, в 1920-х роках уникали зустрічей з польськими командами, та грали тільки проти українців. Згодом для підвищення рівня майстерності українські команди вступили до Львівського окружного футбольного союзу. Виступи у Львівському окрузі за сезонами:
1934 року створено Львівську окружну лігу (розширено колишній клас A), а із сезону 1936/1937 колишній клас B (територіальні групи) остаточно перейменовано на клас A:
Загалом, головна українська футбольна команда Тернополя поступалася за класом провідним дружинам міста: польським «Кресам» і єврейському «Єгуді». Гравці
Див. такожПримітки
Література
|
|||||||||||||||||
