Довжина птаха становить 14-15 см. Тім'я чорнувате, верхня частина тіла темно-оливково-коричнева, поцяткована чорними смужками, на покривних перах крил тонкі білі смуги, на махових і стернових перах білі плями. Голова з боків і нижня частина тіла темно-сірі, нижня частина стегон і гузка чорні, поцятковані білими смужками. Райдужки червоні, дзьоб темно-зеленуватий, лапи зеленувато-сірі. Виду не притаманний статевий диморфізм.
Поширення і екологія
Уругвайські погоничі мешкають в Аргентині, Уругваї і на південному заході Бразилії (Ріу-Гранді-ду-Сул). Вони живуть на вологих луках, зокрема на заплавних, на сезонних водно-болотних угіддях і у маршах. В Аргентині вони зустрічаються на луках Spartina densiflora, а також на луках спартини, двоколосника і гострого ситника Juncus acutus. Живляться комахами, насінням і водними рослинами.
Збереження
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція уругвайських погоничів становить від 3500 до 15000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
↑Garcia-R, Juan C.; Gibb, Gillian C.; Trewick, Steve A. (December 2014). Deep global evolutionary radiation in birds: Diversification and trait evolution in the cosmopolitan bird family Rallidae. Molecular Phylogenetics and Evolution. 81: 96—108. doi:10.1016/j.ympev.2014.09.008. ISSN1055-7903. PMID25255711.
↑Stervander, Martin; Ryan, Peter G.; Melo, Martim; Hansson, Bengt (2019). The origin of the world's smallest flightless bird, the Inaccessible Island Rail Atlantisia rogersi (Aves: Rallidae). Molecular Phylogenetics and Evolution. 130: 92—98. doi:10.1016/j.ympev.2018.10.007. ISSN1055-7903. PMID30321695.
Джерела
Taylor, B., & van Perlo, B. (1998). Rails – A Guide to the Rails, Crakes, Gallinules and Coots of the World.ISBN 1-873403-59-3