|
Повітряна битва за Кубань
Повітряна битва за Кубань (рос. Воздушные сражения на Кубани (1943)) — вживаний у радянській історіографії термін, яким позначається складова частина битви за Кавказ, що складалася із серії великомасштабних боїв радянської та німецької авіації у квітні — червні 1943 року над низов'ями річки Кубань, Таманським півостровом і Новоросійськом в роки німецько-радянської війни. Основною метою вищезазначених боїв було захоплення стратегічного панування в повітрі над плацдармом німецьких військ на Кубані. Одна з найбільших повітряних битв на радянсько-німецькому фронті та за часів Другої світової війни в цілому: запеклі повітряні бої тривали безперервно багато годин з широким нарощуванням сил з обох сторін, в окремі дні відбувалося до 50 групових повітряних боїв за участю 30-50 літаків з кожного боку. Історія битвиСклад сторінСРСР
У другій половині квітня 1943 року до складу авіаційного угруповання ВПС СРСР були передані додаткові авіаційні з'єднання з резерву Ставки ВГК:
Німеччина
Хід битвиНа початку квітня 1943 року радянські війська, володіючи перевагою в силах і засобах над противником, почали наступальну операцію з метою завершити звільнення Північного Кавказу. Нестачу наземних сил керівництво вермахту вирішило компенсувати масованим застосуванням авіації. З цією метою до середині квітня воно зосередило на аеродромах Криму і Тамані 820 літаків 4-го повітряного флоту (510 бомбардувальників, 250 винищувачів і 60 розвідників), а також перекинуло до цього регіону до 200 бомбардувальників, що базувалися на Донбасі і в південній Україні. У складі цієї авіаційного угруповання були кращі частини, укомплектовані досвідченими льотчиками і літаками нової модифікації Ме-109G і FW-190A5. Радянське командування, намагаючись досягти мети наступальної операції та остаточно розгромити німецьку 17-ту армію генерал-полковника Ріхарда Руоффа, блоковану на Таманському півострові, вирішило забезпечити успіх наземного наступу шляхом завоювання панування в повітрі в першу чергу. Для досягнення визначеної мети з боку Червоної армії у боях брали участь авіація Північно-Кавказького, частково Південного і Південно-Західного фронтів, Чорноморського флоту, а також частини авіації дальньої дії. На початок активних бойових дій у повітрі, німці, маючи певну перевагу в авіації, оперативно панували в повітрі, і намагалися утримати такий стан. Виходячи з розстановки сил на цьому напрямку з резерву Ставки ВГК було перекинуто на Кубань 3 авіаційних корпуси і окрема винищувальна дивізія, довівши в такий спосіб чисельність свого авіаційного угруповання до 1048 бойових літаків (508 бомбардувальників, 170 штурмовиків, 370 винищувачів). 17-24 квітня 1943 року сталося перше зіткнення в період боїв на плацдармі в районі Мисхако на Малій землі. У повітряній битві взяло участь близько 650 німецьких літаків та 500 радянських. 29 квітня-10 травня відбулися наступні битви в районах станиці Кримська. 26 травня радянські 56-та і 37-ма армії Північно-Кавказького фронту перейшли в наступ у районі станиць Київська та Молдаванська з метою прориву «Блакитної лінії» оборони противника. З метою забезпечення дій сухопутних військ з повітря радянське командування організувало масовану авіаційну підтримку, в якій брало участь 338 літаків, у тому числі 84 бомбардувальники, 104 штурмовики і 150 винищувачів. За перші шість годин бою радянські війська просунулися на ділянці прориву на глибину 3-5 км, захопивши першу і другу позиції німецьких військ. Масштабні бої в повітрі тривали до 7 червня. Див. також
Примітки
ДжерелаПосилання
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
