|
Повість про вбивство Андрія БоголюбськогоПовість про вбивство Андрія Боголюбського — пам'ятка літератури Кивської Русі 2-ї половини 12 століття, в якій розповідається про вбивство володимиро-суздальського князя Андрія Боголюбського боярами-змовниками. Загальні відомостіАндрій Боголюбський (бл. 1110—1174), другий син Юрія Долгорукого від половецької князівни, з 1158 року великий князь Владимирський і Суздальський, відомий прагненням відокремити Залісся від Русі під верховенством володимирських князів. Загинув у результаті двірцевої змови у своїй резиденції Боголюбове (князівське село неподалік від Володимира). Оповідь про цю подію містить багато конкретних подробиць (підтверджених згодом і розкопками могили князя), що видають в авторі очевидця описуваних подій. Тому можливим автором називають одну з діючих осіб Повісті, зображену в ній прихильником князя та його політичної лінії
Автор орієнтувався на українські біографічні повісті XI-XII ст., з наслідуваннями чи прямими цитатами з житій Володимира, Бориса і Гліба. У Повісті чітко і послідовно проведене протиставлення Києва — Володимиру, Боголюбова — Вишгороду, Золотих і Срібних воріт руського міста — таким же воротам заліського, страждання Андрія — стражданням Бориса і Гліба тощо (аж до змішання назв Києва і Володимира в тексті народного плачу). Повний текст Повісті збережений у Іпатіївському літописі під 1175 роком написаний киянином і для киян, тоді як у Володимирському літописному зведенні 1177 року, відомому нам по Лаврентіївському літопису, поміщений скорочений і перероблений її варіант; отже, через три роки після описуваних подій Повісті уже була відома літописцеві; за деякими міркуваннями, вона могла бути написана між серединою 1175 і серединою 1176 років. У Повісті уміло сполучаються дві лінії: мирська земна, подана в дії, і церковна, духовна, подана в міркуваннях князя і коментарях автора. Психологічні деталі оповідання й образна народна мова перекривають навмисно ідеалізований образ князя, навіяний житійною традицією; дії живого князя не збігаються з «роз'ясненнями» автора у відношенні до них; враження таке, начебто Повість написана двома авторами (А. М. Насонов припускає, що варіант Іпатіївського літопису розширений, порівняно з початковою тенденцією); крім того, на композицію і стилістику Повісті вплинула традиційна поетика жанрів, використаних у цьому синкретичному творі, тобто житія, урочисті «слова» і народні плачі. Джерела
Література
|
