Платіжні зобов'язання РРФСР та СРСРПлатіжні зобов'язання (рос. «Платёжные обязательства») — один із видів паперових грошей радянського карбованця великих номіналів, що випускалися в РРФСР та СРСР у 1920-х роках. Платіжні зобов'язання РРФСРЗобов'язання зразка 1921 і 1922 роківНа підставі декрету РНК РРФСР від 15 вересня 1921 року було випущено термінові безвідсоткові зобов'язання банкнотами номіналом у 1, 5 і 10 мільйонів карбованців, під назвою «Зобов'язання Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки». Зобов'язання випускалися через потребу торгово-промислового обороту в грошових знаках більших номіналів, вони випускалися в обіг протягом 1921—1922 років нарівні з грошовими і розрахунковими знаками. Зобов'язання мали вільне ходіння до 1 січня 1923 року, а після цього терміну ще протягом 6 місяців могли бути обміняні в касових установах РРФСР на грошові та розрахункові знаки.[1] Зобов'язання друкувалися односторонніми на папері з водяними знаками спеціальної обробки «під тканину». Зобов'язання в 1 мільйон карбованців друкувалося на папері палевого кольору, зобов'язання в 5 мільйонів карбованців — на блакитному папері, а зобов'язання в 10 мільйонів карбованців — на світло-зеленому папері. Зобов'язання всіх номіналів друкувалися типографським способом одним кольором. Містили факсимільний підпис Наркома фінансів М. М. Крестинского, завідувача відділу грошових і розрахункових знаків Тугаріна і головного бухгалтера Ф. Земіта[1]. На підставі декрету РНК РРФСР від 19 квітня 1922 року були випущені термінові безвідсоткові зобов'язання номіналами в 5000 і 10 000 карбованців у валюті грошових знаків зразка 1922 року. Також готувалися до випуску зобов'язання номіналом у 25 000 карбованців, але з невідомих причин ця ідея не була втілена. Згідно з декретом зобов'язання мали ходіння нарівні з грошовими та розрахунковими знаками і випущеними раніше терміновими безвідсотковими зобов'язаннями РРФСР. Вони прирівнювалися за своєю вартістю відповідно до 50 і 100 мільйонів грошовими знаками випуску до 1922 року та підлягали обміну на грошові знаки «поза будь-якою чергою»[1]. Згідно з декретом обіг зобов'язань передбачався протягом 1922—1923 років, до 1 січня 1924 року. Випуск зобов'язань був припинений з 1 жовтня 1922 року. До 1 листопада 1923 року вони обмінювалися в касах Наркомфіну і Державного банку на грошові знаки зразка 1923 року[1]. За зовнішнім оформленням зобов'язання зразка 1922 року були схожі на зобов'язання зразка 1921 року, друкувалися односторонніми на папері спеціальної обробки «під тканину» з водяними знаками (аналогічними до зобов'язань зразка 1921 року). Зобов'язання в 5000 карбованців друкувалося на білому папері, а зобов'язання в 10 000 карбованців — на блакитному папері. Не випущені в обіг зобов'язання в 25 000 карбованців були надруковані на папері кремового кольору. Зобов'язання 1921 і 1922 років мали нумерацію у вигляді дволітерної серії й шестизначного номера[1]. БанкнотиРізновиди банкнот
Платіжні зобов'язання зразка 1923 рокуВеликий обсяг економічних розрахунків між державою і промисловістю був заповнений некерованою масою радзнаків, які постійно знецінювалися. Це не сприяло ні обліку і плануванню, ні розважливому господарюванню, ні контролю за економічною та фінансовою діяльністю. Для вирішення цієї проблеми в 1922 році був задуманий випуск банкнот великих номіналів як заход задля оздоровлення касового грошового обороту секторів народного господарства через Центральну касу Наркомфіну в обіг були випущені платіжні зобов'язання центральної каси Наркомфіну на загальну суму до 20 мільйонів карбованців золотом номіналом в 100, 250, 500, 1 000, 2 500 і 5 000 карбованців золотом. До наших днів зобов'язання номіналом у 2 500 і 5 000 не збереглися, їх немає ні в музеях, ні в колекціях. Також друкували платіжні зобов'язання номіналом у 100, 250 і 500 карбованців[4]. Зобов'язання випускали на тримісячний термін, починаючи з 1 березня 1923 року. Вони оплачувалися Центральною касою Наркомфіну по закінченню терміну зобов'язань в день пред'явлення грошовими знаками зразка 1923 року за курсом золотого карбованця. У разі пред'явлення зобов'язань до погашення пізніше тримісячного терміну його оплата здійснювалася з додаванням до номінальної вартості відсотків у розмірі 6 % річних. Зобов'язання приймалися Наркомфіном до оплати протягом року з моменту настання терміну їх оплати. Вони призначалися для розрахунку між організаціями, в обігу серед населення не перебували[4]. За оформленням зобов'язання були односторонніми, містили зображення «Робітника» за скульптурою І. Шадра, друкувалися чорною фарбою на білому папері (або кремовому на купюрах в 100 карбованців) з водяними знаками і нерівними краями. Це свідчило, що кожен лист виготовлявся окремо, подібно англійським фунтам, з якими за оформленням зобов'язання були схожими.[4]. Нумерація купюр друкувалася червоною фарбою й складалася з двох літер і шести цифр порядкового номера. Літери були першими буквами назв місяців дати випуску та терміну сплати, а на короткострокових 12-місячних зобов'язаннях — дати випуску та останнього місяця перед терміном сплати. Також купюри містили підписи Наркома фінансів, начальника Бюджетного управління, начальника Валютного управління і керівника центрокасою[4]. На 30 листопада 1923 року в обігу було зобов'язань на суму 40 мільйонів карбованців, що становило 12 % загальної грошової маси[4]. БанкнотиРізновиди банкнот
Платіжні зобов'язання СРСРПлатіжні зобов'язання зразка 1924 рокуВідповідно до декрету РНК СРСР від 15 березня 1924 року з 1 квітня було вирішено випускати платіжні зобов'язання номіналами в 100, 250, 500 і 1000 карбованців золотом на суму, яка визначається Радою праці та оборони в затверджених нею місячних бюджетних планах. Нові зобов'язання випускалися на тримісячний термін, після чого Наркомфін проводив їх оплату готівкою, яка з 1 березня була вже в твердому золотому обчисленні. За зобов'язаннями нараховувалися відсотки в розмірі 6 % річних з дня випуску по день їх оплати. Було встановлено, що до оплати зобов'язання приймаються протягом одного року з моменту настання терміну їх оплати[6]. Платіжні зобов'язання Центрокаси Наркомфіну відносяться до числа рідкісних і найменш відомих бон. У літературі відомості про них дуже мізерні. Перші зобов'язання з'явилися в радянській грошовій системі ще до засунування СРСР. РРФСР випускала їх у 1921 і 1922 роках. У 1923 році, вже після створення СРСР, знову вийшли зобов'язання з гербом РРСФР, так як на момент випуску ще не був затверджений герб СРСР.[6] Відповідно до декрету РНК СРСР від 15 березня 1924 року з 1 квітня було вирішено випускати платіжні зобов'язання номіналами в 100, 250, 500 і 1000 карбованців золотом на суму, яка визначається Радою праці та оборони в затверджених нею місячних бюджетних планах. Нові зобов'язання випускалися на тримісячний термін, після чого Наркомфін проводив їх оплату готівкою, яка з 1 березня була вже в твердому золотому обчисленні. За зобов'язаннями нараховувалися відсотки в розмірі 6 % річних з дня випуску по день їх оплати. Було встановлено, що до оплати зобов'язання приймаються протягом одного року з моменту настання терміну їх оплати[4][7]. Зобов'язання випускалися через потребу торгово-промислового обороту в грошових знаках більших номіналів. За оформленням платіжні зобов'язання 1924 року були подібні до зобов'язань 1923 року. На них з'явився герб СРСР, а в написи були внесені певні зміни. Зобов'язання 1924 року друкувалися на тому ж папері з водяним знаком з гербом РРФСР, що і зразки 1923 року[4]. Регулярно публікувалися фондові котирування Московської товарної біржі, де наводились поряд з курсом іноземної валюти, золотого карбованця і червінця курс платіжних зобов'язань Центрокаси на 100 карбованців за термінами оплати. На жовтень 1924 року емісія зобов'язань становила 11 мільйонів золотих карбованців, що свідчить про їхню велику роль і важливість в грошовому обігу[4]. Платіжні зобов'язання на термін до трьох місяців випускалися до 1 вересня 1925 року. Паралельно, починаючи з 1 листопада 1924 року до 1 червня 1929 року, згідно з постановою РНК СРСР від 16 вересня 1924 року випускалися платіжні зобов'язання на термін до 6 місяців на тих же умовах і тих же номіналів[4]. На перших випусках цих зобов'язань було зазначено, що вони можуть бути пред'явлені протягом одного року після настання терміну оплати, на наступних — протягом трьох років. Зобов'язання стали вигідними відсотковими паперами[4]. БанкнотиРізновиди банкнот
Короткострокові платіжні зобов'язання зразка 1928 рокуЗа постановою РНК СРСР від 24 травня 1927 року почався паралельний випуск зобов'язань терміном на 12 місяців номіналом в 100, 250, 500 і 1000 карбованців. Ці зобов'язання мали оформлення аналогічне попереднім випускам, але зовні дещо відрізнялися від них. Вони називалися короткостроковими платіжними зобов'язаннями Народного Комісаріату Фінансів СРСР і мали купон номінальною вартістю в 3 % номіналу зобов'язання для виплати відсотків за перші минулі 6 місяців після випуску. Решта відсотків нараховувалися при викупі зобов'язання. Номінал вказувався в лише в карбованцях без уточнення «золотом». Формат був зменшений до 130 на 210 міліметрів. 1 березня 1929 року було випущено 100 карбованців з купоном на 3 карбованці. 1 липня 1928 року та 1 червня 1929 року випущено 250 карбованців з купоном на 7,5 карбованців. 1 червня 1928 року та 1 червня 1929 року випущено 500 карбованців з купоном на 15 карбованців. 1 червня 1928 року та 1 липня 1929 року випущено 1000 карбованців з купоном на 30 карбованців[4][8]. Незадовго до закінчення 3-річного терміну дійсності останніх випусків 3-місячних платіжних зобов'язань зразка 1924 року — вийшла постанова РНК СРСР (11 грудня 1928 року), яка продовжила термін обігу для всіх видів зобов'язань до 10 років (до 1936—1939 років). У текстах на зобов'язаннях про продовження їхнього терміну не було вказано. На 1 січня 1932 року в обігу залишалося зобов'язань на суму 4,5 мільйонів карбованців[4]. Короткострокові зобов'язання терміном на 12 місяців випускалися щомісяця (з перервою в жовтні-грудні 1928 року) до червня 1929 року включно, коли одночасно припинився випуск і 6-місячних зобов'язань[4]. БанкнотиРізновиди банкнот
Примітки
Посилання
|