Платон (Любарський)

Архієпископ Платон
Петро Іванович Любарський
Архієпископ Платон
Архієпископ Катеринославський, Херсонський і Таврійський
18 серпня 1805 — 20 жовтня 1811
Попередник: Афанасій Іванов
Наступник: Феофіл Татарський
Архієпископ Астраханський та Кавказький
11 березня 1794 — 18 серпня 1805
Попередник: Феофіл Раєв
Наступник: Афанасій Іванов
Єпископ Тамбовський та Пензенський
26 лютого 1794 — 11 березня 1794
Попередник: Феофіл Раєв
Наступник: Йона Василевський
 
Народження: 12 червня 1738(1738-06-12)
Чернігівська губернія Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть: 20 жовтня 1811(1811-10-20) (73 роки)
Катеринослав, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Любарський.

Архієпископ Платон (світське ім'я Петро Іванович Любарський; *12 червня 1738 — †20 жовтня 1811) — український релігійний діяч у добу Гетьманщини. Місіонер у Країні Комі, у Татарстані та північних районах Марій Ел.

Єпископ Відомства православного сповідання Російської імперії, єпископ Тамбовський та Пензенський, архієпископ Астраханський та Кавказький, в Україні — архієпископ Катеринославський, Херсонський і Таврійський.

Ректор Казанської духовної семінарії у Татарстані.

Біографія

Петро Любарський народився 12 червня 1738 р. на території Чернігівського полку в сім'ї священика.

Спочатку навчався в Ярославській духовної семінарії на Московщині. Але закінчував освіту на Батьківщині в колегіумі і в Києво-Могилянській академії. Після закінчення курсу знову поїхав на Московщину — у фіно-угорські краї В'ятської єпархії, де єпископом Відомства православного сповідання був його родич з України Варфоломій Любарський. У цій єпархії з 1762 р. отримав посаду проповідника.

З 1763 по 1772 рр. — префект і викладач різних предметів Вятської духовної семінарії.

18 листопада 1770 р. пострижений у чернецтво.

1771 р. зведений у сан ігумена Верхочепецького Хрестовоздвиженського монастиря, який 1769 р. з'єднаний із Слобідським Богоявленським монастирем.

5 серпня 1772 р. призначений ректором Казанської духовної семінарії, вчителем і настоятелем Спасо-Преображенського Казанського монастиря.

У 1773 році зведений у сан архімандрита.

1779 р. відкликаний із Комі для священнослужіння в Санкт-Петербург.

З 30 жовтня 1785 р. — настоятель Свіяжського Богородицького Успенського монастиря.

21 червня 1788 р. переведений в Воскресенський Ново-Єрусалимський монастир.

31 березня 1792 р. переведений в Московський Донський монастир.

30 травня того ж року призначений другим членом Московської Синодальної контори.

26 лютого 1794 р. хіротонізований на єпископа Тамбовського і Пензенського.

11 березня того ж року призначений єпископом Астраханським і Ставропольським.

1 квітня 1796 р. возведений у сан архієпископа.

З 16 жовтня 1799 р. став іменуватися Астраханським і Моздокським.

З 4 грудня 1803 р. став називатися Астраханським і Кавказьким.

Повернення в Україну

18 серпня 1805 р. призначений архієпископом Катеринославським, Херсонським і Таврійським.

У 1809 році отримав алмазний хрест на клобук.

Помер 20 жовтня 1811 в Катеринославі. Похований в Самарському Пустинно-Миколаївському монастирі в Миколаївській церкві.

Література