Згадується лише у «Історії»Геродота[1] при описі географії «Лівії», тобто Африки:
Лівія ж, мабуть, оточена морем, окрім того місця, де вона примикає до Азії ; це, наскільки мені відомо, першим довів Неко, цар Єгипту. Після припинення будівництва каналу з Нілу в Аравійську затоку цар послав фінікіян на кораблях. Зворотний шлях він наказав їм тримати через Гераклові Стовпи, поки не досягнуть Північного моря і таким чином не повернуться в Єгипет. Фінікіяни вийшли з Червоного моря і потім поплили по Південному. Восени вони приставали до берега, і в яке б місце в Лівію не потрапляли, усюди обробляли землю; потім чекали жнив, а після збору урожаю пливли далі. Через два роки на третій фінікіяни обігнули Гераклові Стовпи і прибутки в Єгипет. За їх розповідями (я-то цьому не вірю, нехай вірить, хто хоче), під час плавання навколо Лівії сонце опинялося біля них на правій стороні.
Аргументи за та проти
Найбільші суперечки у Геродота викликала частина звіту фінікійців, де описувалось положення сонця, ця частина є найсильнішим аргументом на користь плавання фінікійців. Огинавши Африканський материк з півдня і пересуватись при цьому зі сходу на захід, фінікійські моряки спостерігали сонце на півночі. Це спостереження підтверджує, що фінікійці перетнули екватор і пливли водами південної півкулі.[2]
В сучасній науці деякими вченими критикується версія описана Геродотом, до таких належить британський єгиптолог Алан Ллойд, він критикує думку про отримання інформації про положення сонця тільки практичним шляхом, ще він спирається на знання давнім грекам про географічні напрямки сонця над поверхнею Землі.[3]
↑Географические открытия народов Древнего мира и средневековья (до плаваний Колумба) // Очерки по истории географических открытий (в 5 томах). — 3-е изд., перераб. и доп. — М. : Просвещение, 1982. — Т. 1. — 288 с. — 200000 прим.
↑Lloyd, Alan B. Necho And The Red Sea; Some Considerations. — The journal of Egyptian Archaeology, 1977. — С. 142—155.
