Печери в Докучаєвську

Печери в Докучаєвську — кілька печер карстового походження в Докучаєвську, печери «Докучаєвська», «Докучаєвська-2», «Докучаєвська-3», «Кар'єрна» розташовані неподалік один від одного. Є також грот «Докучаєвський».

Одна з печер мала статус геологічної пам'ятки природи місцевого значення з 1984 по 2005 рік.

Статус пам'ятки природи було присвоєно рішенням облвиконкому № 276 від 27 червня 1984 року[1]. Площа — 0,01 га.

23 грудня 2005 року Донецька обласна рада рішенням 4/31-774) скасувала статус пам'ятки природи[2].

Печера «Докучаєвська»

Печера «Докучаєвська»[3] знаходиться на схилі правого берега річки Волноваха, в старій частині Докучаєвського доломітового кар'єра і була розкрита цим кар'єром. Найбільша за довжиною та глибиною печера в Донбасі. Довжина печери — 79 метрів, глибина печери 21 метр.

У печери два входи — Верхній і Нижній. Верхній вхід — це колодязь. Лаз в колодязь вузький. Розміри лазу Верхнього входу — 0,3×0,6 метра. Глибина колодязя 5 метрів. Нижній вхід — горизонтальний. Розміри лазу Нижнього входу — 0,5×0,8 метра.

Обидва входи виводять до гроту. У цьому гроті підлога обривається і починається новий колодязь глибиною дев'ять метрів. Новий колодязь розширюється до низу і має лінзовідий переріз. Дно дев'ятиметрового колодязя засипано глиною. Купа глини утворюється через танення снігів, дощів на поверхні і має форму конуса.

На дні дев'ятиметрового колодязя печера ділиться на дві частини — Низький зал і Високий зал. Низький зал простягнувся в південно-західному напрямку. Вузький хід, що йде від дна дев'ятиметрового колодязя в північному напрямку приводить до Високого залу.

У Низького залу є кілька відгалужень. Відгалуження вузькі і завалені брилами.

У Високого залу є три відгалуження. Два відгалуження в північно-західному напрямку закінчуються непрохідними щілинами і «органними трубами». Ці відгалуження з'єднані щілиноподібними проходами. Третє відгалуження йде в східному напрямку і призводить до «органної труби». У Високому залі і в його відгалуженнях стіни вкриті кристалами кальциту невеликого розміру. Звід в відгалуженнях складається з водотривких порід.

Води в печері немає. Навесні у Верхньому і Нижньому залом має місце капьож.

Вперше печера «Докучаєвська» була обстежена учасниками донецького спелеоклубу в 1973 році. Першу полуінструментальную топографічну зйомку печери виконали в 1982 році. Печера використовувалася з 1982 року учасниками донецького спелеоклубу для тренувань[4]. В 1985 році учасники спелеоклубу розчистили Верхній вхід, за рахунок чого печера поглибилася на п'ять метрів.

Печера «Докучаєвська-2»

Печера «Докучаєвська-2»[5] була знайдена в 1982 році учасниками семінару початкової туристичної підготовки Донецької спелеокомісії. Знаходиться в 25 метрах від печери «Докучаєвська» і 30 метрах від печери «Докучаєвська-3».

Довжина печери 17 метрів. Глибина печери 5 метрів. Знаходиться біля підніжжя скелі. Лаз в печеру має форму овалу. Розміри лазу 0,8×0, 5 метра. Вхід обривається півтораметровим уступом в купол вхідного гроту. З вхідного гроту вузький лаз проходить у плоский зал. У печеру під час дощів і танення снігів потрапляє вода, тому на підлозі вхідного гроту і залу товстий шар глини і зсувні відкладення.

Печера «Докучаєвська-3»

Відстань від печери «Докучаєвська-3» до печери «Докучаєвська-2» становить 30 метрів. Знайдена у 1983 році. Топографічна зйомка проведена в 1983 році.

Довжина печери 18 метрів. Глибина печери 2 метри. Вхід до печери «Докучаєвська-3» знаходиться в нижній частині лівого борту яру, який був вимитий паводковими водами. Вхід йде уздовж тріщини. Щоб потрапити від входу в грот потрібно пройти вузький шкуродерний хід, довжина якого 7 метрів.

Цей грот має довжину 7 метрів і ширину від 1,5 до 2 метрів. Дно гроту устеляє глина. Сама печера через подальше утворення яру ховається під наносами глини і з часом зникне.

Печера «Кар'єрна»

Грот «Докучаєвський»

Грот «Докучаєвський» був розкритий Докучаєвським доломітовим кар'єром. Відстань від гроту «Докучаєвський» до печери «Докучаєвська» становить 100 метрів. Довжина грота 14 метрів. Висота грота 2 метри. Дно грота устеляє глина. У 1986 році в гроті проводилася топографічна зйомка.

Примітки

  1. ↑ Джерело: ООПТ Донецької області
  2. ↑ Джерело: Про скасування статусу пам'ятки природи місцевого значення «Печера в м. Докучаєвську» [Архівовано 1 грудня 2012 у WebCite]
  3. ↑ План печери « Докучаєвська», складений донецьким спелеоклубом. Архів оригіналу за 1 грудня 2012. Процитовано 24 лютого 2010.
  4. ↑ Джерело: Карстові порожнини Донбасу [Архівовано 7 березня 2013 у Wayback Machine.]
  5. ↑ План печери «Докучаєвська-2», складений донецьким спелеоклубів. Архів оригіналу за 1 грудня 2012. Процитовано 24 лютого 2010.

Посилання)