Григорій Максимович Печенівський (5 січня1929, с. Твердохлібово Богучарського району Воронезької області, Росія — 14 січня 1982, Львів, Україна) — український поет і перекладач польського походження, належить до покоління «шестидесятників».
Виріс і закінчив середню школу в селі Любитові Ковельського району Волинської області.
У 1960-х роках працював секретарем Правління Західного наукового центру Академії наук УРСР.
Автор 15 поетичних збірок, зокрема таких як «Весняними стежками» (1955), «Пахощі рідного краю» (1957), «В бурхливе життя» (1959), «Доля моя ясна» (1962), «Сіємо добро» (1964), «На променях мрії» (1968) та ін.
1964 року в літературному записі Печенівського вийшла документальна повість партизанки-розвідниці Наталії Бойко-Кутської «Віч-на-віч». Написав також кілька оповідань і нарисів. Також йому належать художні переклади.
Автор поеми «Триста бранок як скло в Локачах полягло». Автор багатьох українських романсів та пісень.
Письменники Радянської України: біобібліографічний довідник / Упорядники Олег Килимник, Олександр Петровський. — К. : Радянський письменник, 1970. — С. 338.
Письменники Радянської України: біобібліографічний довідник / Упорядники Олег Килимник, Олександр Петровський. — К. : Радянський письменник, 1976. — С. 272.
Печенівський Григорій // Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1970. — Т. 6. — С. 2042—2051
Российский государственный архив литературы и искусства, ф. 631 оп. 39 ед. хр. 4539. (Печеневский Григорий Максимович, 1929 г. р., поэт)