Петрушевич Михайло Йосипович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петрушевич.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Новицький.
Петрушевич Михайло Йосипович
ПсевдонімНовицький
Народився10 жовтня 1869(1869-10-10)
Космач, Богородчанський район
Помер8 вересня 1895(1895-09-08) (25 років)
Болехів
ГромадянствоАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
Діяльністьписьменник
Мова творівукраїнська

Петрушевич Михайло Йосипович (псевдонім — Новицький; 10 жовтня 1869, с. Космач, Богородчанський район, Івано-Франківська область — 8 вересня 1895, Болехів, Івано-Франківська область) — український письменник, священник УГКЦ, громадський діяч.

Біографія

Народився у сім'ї вчителя народної школи села Космач. Тоді ж батьки Михайла переїхали до Новиці, села біля Калуша. Тут Йосип Петрушевич, батько Михайла († 1918), не лише вчителював, а й заснував у селі читальню, організовував різні гуртки, навчав своїх односельців займатися садівництвом. Він похований на старому цвинтарі села Новиці (2011 року громадськість села відновила пам'ятник на його могилі)[1].

Михайло початкову освіту отримав вдома, згодом навчався у Станиславівській державній гімназії, яку успішно закінчив 1889 року. Продовжив навчання у Віденській духовній семінарії.

У Відні М. Петрушевич зійшовся з діячами української культури Філаретом Колессою, Коцюбою[прояснити], Богданом Лепким, листувався з Яковом Головацьким, Іваном Франком.

Про віденський період життя Михайла Петрушевича згадував Богдан Лепкий:

Щойно у Відні, на першому році філософії, з туги за рідною землею та за родиною, я підійшов до «поезії, розради одинокої». Віршами записані листки лежали на столі мого кабінету. Їх побачив покійний Михайло Петрушевич (Новицький). Прочитав, похвалив і заохотив не кидати пера [2].

1894 року отець Михайло Петрушевич став парохом у місті Болехові. Через важку недугу він помер 8 вересня 1895.

Творчий доробок

Під час навчання в гімназії писав вірші[3].

До нас дійшло лише близько 10 оповідань Михайла Петрушевича, написаних під псевдонімами «Євдокій» і «Михайло Новицький»: «Паламар», «Душа», «Вибори», «Градобур», «Солітер», «Що виділа бабуня на тамтім світі».

Оповідання Петрушевича — «образки» з народного життя, помережені містично-релігійними вставками (в стилі Миколи Гоголя, як зазначив Іван Франко).

Твори М.Петрушевича друкував у 1895-1896 роках журнал «Зоря» (Львів)[3].

Примітки

  1. ↑ Відновлено пам'ятний знак на могилі Йосипа Петрушевича // Вісті Калущини, 16.12.2011
  2. ↑ Спомини Богдана Лепкого про побратима Петрушевича // Письменники Прикарпаття. Архів оригіналу за 15 листопада 2013. Процитовано 17 січня 2013.
  3. ↑ а б Сторінка Юрія Винничука // Поступ, № 75 (1977), 8-9 квітня 2006. — С. 14.

Твори

Джерела

Посилання