Петросаняк Галина Іванівна

Галина Петросаняк
Народилася1969(1969)
Верховинський район, Івано-Франківська область, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Діяльністьпоетеса, перекладачка, літературознавиця
Сфера роботитворче та професійне письмоd[1], поезія[1], переклад[1], переклади з чеськоїd[1] і переклади з німецькоїd[1][2]
Alma materПрикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Мова творівукраїнська
Роки активностіз 1991
Жанрпоезія
Magnum opus«Екзофонія» (2019)
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Галина Іванівна Петросаня́к (1969, Черемошна, Верховинський район, Івано-Франківська область) — українська поетка, перекладачка, літературознавиця.

Біографія

Вивчала російську та німецьку філологію.

З 1991 року — авторка текстів івано-франківських музичних формацій «Старий Станиславів» та «Rara avis».

Авторка збірок поезій «Парк на схилі» (1996), «Світло окраїн» (2000), «Спокуса говорити» (2008), «Політ на повітряній кулі» (2015), «Екзофонія» (2019). Вірш з першої збірки удостоєний Премії Бу-Ба-Бу «За найкращий вірш року».

Вела літературну студію при обласній організації Національної Спілки письменників України.

До 2016 року мешкала в Івано-Франківську.

Перекладає з німецької мови. Серед перекладів — "Сонети до Орфея" Райнера Марії Рільке (2022), автобіографічний роман Александра Ґранаха «Ось іде людина» (2012), автобіографія Соми Морґенштерна «В інші часи. Юні літа у Східній Галичині» (2019), оповідання Ганса Коха (2016), роман Андре Камінського "Наступного року в Єрусалимі" (2021), роман Лео Перуца "Уночі під кам'яним мостом" (2024) та ін.

2022 з чотирьма українськими колегами розділила Літературну перекладацьку премію землі Північний Рейн-Вестфалія – Straelener Translation Prize.

У 2001 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Поетика художньої прози Йозефа Рота». Була стипендіаткою австрійського уряду.

У 2007 році стала лавреатом премії Губерта Бурди, що присвоюється у Німеччині східноєвропейським лірикам.

Вірші перекладалися французькою, німецькою, польською, англійською, російською та білоруською мовами.

Авторка книжки оповідань «Не заважай мені рятувати світ» (2019), роману "Вілла Анемона" й збірки есеїв "Наш сусід Альберт Гофман".

2022 у швейцарському видавництві Der gesunde Menschenversand вийшла збірка віршів "Exophonien" у перекладах німецькою мовою.

З 2016 року Петросаняк мешкає у Швейцарії.

Твори

  • «Парк на схилі» (1996),
  • «Світло окраїн» (2000),
  • «Спокуса говорити» (2008).
  • Музичний диск «Сестро» (2011) разом з Олександром Фразе-Фразенком.
  • «Політ на повітряній кулі» (2015)
  • «Екзофонія» (2019)
  • «Не заважай мені рятувати світ» (2019)
  • "Вілла Анемона" (2021)
  • "Наш сусід Альберт Гофман" (2022).

Література

  • Галина Петросаняк. «Все найважливіше надзвичайно просте…», Критика, Рік XI, Число 12 (122), 2007.
  • Микицей М. «Спокуса говорити» та насолода прочитання: [про кн. Г. Петросаняк «Спокуса говорити» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2008)] / М. Микицей // Сучасність. — 2009. — № 1—2. — С. 295—296.
  • Хопта С. Естетика незбагненності або Міфологенами невидимих ліній: [про вірші із кн. Г. Петросаняк «Спокуса говорити»] / С. Хопта // Станіславська газета. — 2008. — 12 черв. (№ 23). — С. 6.
  • Карп'юк В. «Спокуса говорити» про Галину Петросаняк: [про кн. «Спокуса говорити»] / В. Карп'юк // Західний кур'єр. — 2008. — 5 черв. (№ 21). — С. 15.

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Петросаняк Галина Іванівна
  1. ↑ а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ HALYNA PETROSANIAK: "THE MEANING OF LIFE IS THAT WE ARE CONSTANTLY REWRITING SOMETHING"