Петровський Валентин Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петровський.
Петровський Валентин Васильович
Народився15 лютого 1922(1922-02-15)
Чернігів, Українська СРР
Помер25 серпня 2009(2009-08-25) (87 років)
Київ, Україна
Країна Україна
Діяльністьспортивний тренер, науковець
Alma materНаціональний університет фізичного виховання і спорту України
Відомі учніБорзов Валерій Пилипович
ЗакладНаціональний університет фізичного виховання і спорту України
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки
заслужений тренер СРСР

Валенти́н Васи́льович Петро́вський (15 лютого 1922(19220215), Чернігів — 25 серпня 2009, Київ) — український тренер із легкої атлетики, науковець, професор, заслужений тренер УРСР (1969), заслужений тренер СРСР (1970), тренер збірної СРСР на Олімпіадах 1972 і 1976 років.

Життєпис

Народився 15 лютого 1922(19220215) року в Чернігові.

Був учасником Другої світової війни. Нагороджений орденом Червоної Зірки (1944).

1952 — закінчив Київський державний інститут фізичної культури.

1960 — здобув вченого ступеня кандидата біологічних наук. Від 1961 — старший викладач, від 1962 — доцент, від 1970 — професор кафедри легкої атлетики Київського інституту фізичної культури.

1971—1991 — професор кафедри теорії та методики фізичного виховання.

1972 — нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

1992—2002 — професор кафедри олімпійського і професійного спорту.

Підготував понад 30 кандидатів наук, видав понад 80 наукових праць.

Найвище досягнення як тренера — підготовка дворазового олімпійського чемпіона Валерія Борзова.

Український математик Віра Глушкова, донька видатного кібернетика — академіка В. М. Глушкова, називає Валентина Васильовича одним із ініціаторів застосування математичних методів і принципів спортивної кібернетики. У 1960-х роках Петровському вдалося розрахувати математичну модель тренувань Валерія Борзова. Під час тренувань прилади-реєстратори здійснювали лікарський, фізіологічний і функціональний контроль спортсмена, допомагали виявити приховані резерви витривалості, сили і швидкості.[1]

Ці принципи розвивались і його учнем — легкоатлетом і науковцем, згодом керівником наукової лабораторії київського «Динамо» Анатолієм Зеленцовим.

1969 року В. В. Петровському присвоєно звання заслуженого тренера УРСР, а 1970 — заслуженого тренера СРСР.

1999 року був удостоєний Почесного знаку МОК.

Цікаві факти

В. Петровський вважав, що якби Олег Блохін обрав легку атлетику замість футболу, то був би видатним спринтером. Саме Валентин Васильович зафіксував рекорд Блохіна в бігу на стометрівку — 10,7 сек.[2]

Автор книг

  • 1959 — «Чергування праці і відпочинку в спортивному тренуванні»
  • 1965 — «Програмоване навчання і застосування технічних засобів у спортивному тренуванні»
  • 1972 — «Як навчати легкоатлетичних вправ»
  • 1973 — «Кібернетика і спорт»
  • 1978 — «Біг на короткі дистанції (спринт)»
  • 1978 — «Організація спортивного тренування»

Примітки

  1. ↑ Гра швидкості й фантазії. Спортивна кібернетика і київське «Динамо» / Віра Глушкова, Сергій Жабін
  2. ↑ The Blizzard — The Football Quarterly: Issue Two / Jonathan Wilson, Gabriele Marcotti, Philippe Auclair, Uli Hesse, Rory Smith, James Horncastle, Jacob Steinberg, Iain Macintosh, Matt Spiro, Rob Smyth(англ.)

Джерела