Петренко Іван Григорович

Петренко Іван Григорович
Народився29 січня 1904(1904-01-29) Редагувати інформацію у Вікіданих
Сновськ, Великощимельська волость, Городнянський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер3 серпня 1950(1950-08-03)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих (46 років)
Москва, СРСР
ПохованняВаганьковське кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьофіцер
Знання мовросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званнягенерал-майор Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петренко.
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Петренко Іван.

Петренко Іван Григорович (29 січня 1904, ст. Сновськ Чернігівської губ., Україна - 3 серпня 1950, Москва) - один з керівників системи ГУЛАГ, керівник багатьох залізничних будівель, начальник ГУ СДС МВС СРСР «Дальстрой» (1948-1950), генерал-майор.

Біографія

Іван Григорович Петренко народився 1904 року на станції Сновськ Чернігівської губернії в сім'ї залізничника. Закінчив чотирикласну залізничну школу, а потім залізничне училище.

Трудову діяльність розпочав молотобойцем, був слюсарем, кочегаром, помічником машиніста та машиністом паровоза. Закінчивши заочно технікум шляхів сполучення, працював начальником паровозного депо, відділення тяги.

З 1928 по 1932 навчався в Московському інституті інженерів шляхів сполучення, потім - з 1934 по 1937 - в Транспортній академії імені Сталіна.

Керував залізничним будівництвом у Москві та Ленінграді.

У 1939 році був направлений заступником начальника Управління залізничного будівництва Далекосхідного Головного управління виправно-трудових таборів НКВС (УЖДЗ ДВ ГУЛАГ).

З січня 1940 - начальник Амурлага, потім - Бурлага [2], які займалися спорудженням транспортних об'єктів на чотирьох залізницях - Забайкальській, Амурській, Далекосхідній та Приморській, а також будівництвом центральних ділянок БАМа. З іншого боку, ув'язненими цих таборів будувалися та інші промислові об'єкти Далекому Сході, мали стратегічне значення.

У травні 1943 року призначений начальником Нижньо-Амурського будівельного управління та відповідного ВТТ .

На початку 1946 одночасно очолив Будівництво №500, на базі якого влітку 1946 було створено Управління Нижньо-Амурського будівництва Східної ділянки БАМа.

В 1947 призначений начальником Головного управління таборів залізничного будівництва (ГУЛЗДС) МВС СРСР.

В 1948 Петренко знятий з посади начальника ГУЛЖДС[3] і направлений в Магадан заступником начальника ГУ СДС МВС СРСР «Дальстрой» .

З грудня 1948 очолив «Дальстрой».

Помер 3 серпня 1950 року в Москві, після тяжкої хвороби.

Нагороди

Відгуки

Світлою особистістю не в лапках, а справді був начальник Нижньоамурського табору генерал-лейтенант Іван Григорович Петренко. Ті, хто з ним зустрічалися, упевнений—зберегли про нього лише одні добрі спогади, це була людина, справді з великої літери. А заступник його - полковник Єфімов - це була така, вибачте за вираз, сволота, що рідко можна було такого і знайти[4].

Сім'я

  • Сини - Леонід Іванович Петренко (1927-2016), Петренко Валентин Іванович (1937-2013)

Джерела

Могила Петренко на Ваганьківському цвинтарі.

Посилання

  1. ↑ а б Петров Н. В. Кто руководил органами госбезопасности: 1941—1954 — Мемориал, 2010. — ISBN 966-95519-0-0
  2. ↑ Косвенная ссылка: Приказ Народного Комиссара Внутренних Дел СССР от 31.05.1941 г. № 0276 О передаче Алданскому дорожно-строительному управлению «Дальстроя» НКВД Тындинского лагпункта БУРЛАГ’а НКВД
  3. ↑ Одновременно награждён Орденом Ленина как «начальник строительства»
  4. ↑ Александр Александрович Григоров о лагерных начальниках НКВД. Архів оригіналу за 11 січня 2017. Процитовано 24 лютого 2014.