|
Період Кофун
Період Кофý́н (яп. 古墳時代 — кофун дзідай) — епоха в історії Японії (250 (300) — 538). Перший підперіод епохи Ямато. Інша назва — період курганів (яп. кофун — «курган»). Особливостями епохи є поширення культури курганів (кофун) та поява у районі Ямато (сучасна префектура Нара) однойменної японської держави. ПеріодизаціяЕпоха кофун поділяється на три періоди: Ранній період (3- початок 4 століття)
Середній період (4-5 століття)
Пізній період (6-7 столяття)
Основою для періодизації служить зіставлення датування курганів, проведеного за аналізом поховального начиння, з їх типолигізацією. У східних районах Японії (Канто і Тохоку) культура курганів збереглася до 8 століття. У зв'язку з цим ряд вчених виділяє окремий кінцевий період (7-8 століття). Японські кургани Період кофун завдячує своїм іменем культурі курганів кофун (古墳 — «старий курган»), яка була поширена в Японії впродовж 5 століть. Існує декілька типів цих курганів. Найпростіші та найстаріші — це земельні насипи у формі кола чи чотирикутника . Існують також типи, які поєднують ці дві прості форми: «коло-коло» (курган нагадує у розрізі вісімку), «чотирикутник-чотирикутник» (курган є схожий на трапецевидний шестикутник) та «чотирикутник-коло» (前方後円墳 — дзенпо коенфун; курган подібний до замкової щілини, див. малюнок зліва). Останній тип кургану вважається класичним кофун і є поширеним на більшій частині Японського архіпелагу. Кургани кофун щонайбільше сягають 400 м в довжину. Вони мають кам'яну або дерев'яну гробницю, розміщену вертикально (縦穴 — татеана) чи горизонтально (横穴 — йокоана). Деякі кургани були оточені ровом. Часто кургани мали не гладку, а ступінчасту форму. По краях виступів розміщувалися глиняні статуї ханіва, які, за переказами, імітували почет похованого за його життя. Курган був переважно могилою державців і знатних мужів. Проте з 7 століття поширився звичай ховати у малих курганах простолюдинів. Найбільшими курганами кофун вважаються усипальниці імператорів Одзіна та Нінтоку. Держава ЯматоДжерелаВідсутність писемних джерел стосовно початкової історії держави Ямато змушує науковців звертатись до археології. Поширення того чи іншого місцевого типу курганів кофун гіпотетично розглядається як розростання того чи іншого протодержавного чи державного утворення. Зокрема, активне зведення класичних курганів кофун у 3-4 столітті у районі Ямато (суч. префектура Нара) асоціюється із появою держави Ямато. На думку археологів, подібні до Ямато державні утворення виникли у районах Кібі (суч. префектури Хіросіма і Окаяма), Ідзумо (суч. префектура Сімане), Цукусі (північ Кюсю), Косі (суч. префектури Фукуй і Ніїґата) і Кену (суч. префектура Ґунма). З 5-6 століть класичні кофун району Ямато, які за формою нагадують замкову щілину, поширилися у Західній та Центральній Японії. Вчені вбачають у цьому розростання території яматоської держави. Експансія Ямато було агресивним політичним утворенням. У «Ніхон Сьокі» (720) згадується діяльність легендарного принца Ямато Такеру, який у 4 столітті зруйнував держави Кібі та Ідзумо. Описуються також його походи на племена кумасо (сучю префектура Кумамото) а також непокірних у Східному Хонсю (ймовірно прото-айнів). У 6 столітті Ямато поширило свою владу на подібні їй держави на островах Хонсю і Кюсю, створивши федеративний союз. Яматосці змогли також завоювати землі на півдні Корейського півострова — країну Мімана. Активне втручання у справи корейських королівств сприяло міграційним процесам між півостровом і архіпелагом. Це, в свою чергу, пришвидшувало імпорт досягнень континентальної цивілізації у сфері державобудівництва. СуспільствоСоціальна організація держави Ямато достеменно невідома. Аналогії з японським суспільством 8 століття приводять до висновку, що Ямато складалося з кількох значних кровноспоріднених родових груп — удзі (氏, в західній історіографії перекладається як клан). Голови цих кланів, удзікамі (氏上) підпорядковувалися військовому вождю о-кімі (御君), який також був головним жерцем країни (з 8 століття він стане називатися тенно — «імператор»). Престиж багатьох кланів Ямато був пов'язаний із їх «божественною генеалогією». Кожен з них мав свого сінтоїстського бога першопредка. Так першопредок о-кімі, богиня сонця Аматерасу Омікамі, займала найвище місце у пантеоні японських богів, що гарантувало її «нащадку» найвищу посаду у державі. Голови кланів, родовід яких виводився від богів нижчих рангів, були приречені назавжди бути підлеглими о-кімі. Ті ж клани, котрі походили від корейських знатних родів чи китайських переселенців, не могли активно впливати на державні справи через відсутність сінтоїстського бога першопредка. З 5 століття яматоські клани активно вели боротьбу за обмеження впливу о-кімі, зберігаючи його династичні права на головування країною. Першими радниками о-кімі, а по-суті диктаторами Ямато, став клан Кацураґі (葛城氏), а за ним військовий клан Отомо (大伴氏). Війна за посади послабила тубільну знать і посилила роль аристократії мігрантського походження. Останні на чолі з кланом Соґа (蘇我氏), який прийняв Будду як свого бога — покровителя і першопредка (538), вступили у відкритий збройний конфлікт з кланом Монообе(物部氏), захисниками традиційних вірувань. Сога перемогли, і встановили свою диктатуру. ВнесокВ період Кофун вперше землі Кюсю, Західного і Центрального Хонсю були об'єднані в межах однієї держави — Ямато. Її активна участь у міжнародних відносинах, прийняття мігрантів та буддизму сприяла її інкорпорації у Східно-Азійський цивілізаційний ареал Див. такожЛітература
|
||||||||||||||||||||||
