Перше кохання (повість)
«Перше кохання» — повість Івана Сергійовича Тургенєва, що розповідає про почуття і пов'язані з ними душевні переживаннями юного героя, напівдитяча закоханість якого прийшла в нерозв'язне зіткнення з драматизмом і жертовністю дорослого кохання[1]. Вперше опублікована в 1860 році в Російській імперії. Історія створенняПисалася Іваном Тургенєвим у січні-березні 1860 в Санкт-Петербурзі. Написана на основі особистого емоційного досвіду й подій в родині письменника. Як сам висловився про повість Тургенєв:
Короткий змістХудожньо повість виконана як спогад літньої людини, що розповідає про свою першу любов. Головний герой твору шістнадцятирічний Володимир прибуває разом з родиною до заміського маєтку, де зустрічає красиву двадцятиоднорічну Зінаїду Олександрівну Засєкіну. Володимир закохується в Зінаїду, проте крім нього навколо героїні присутні інші молодих людей, які домагаються її симпатії. Почуття героя не викликають взаємності, Зінаїда, що відрізняється примхливим і грайливим характером, розігрує героя, іноді насміхається над ним, висміюючи його порівняну молодість. Пізніше Володимир виявляє, що справжнім об'єктом любові Зінаїди є його власний батько — Петро Васильович. Володимир таємно спостерігає зустріч між батьком і Зінаїдою і розуміє, що батько кидає її, та залишає маєток. Трохи пізніше Петро Васильович помирає від інсульту. Деякий час по тому Володимир дізнається про шлюб Зінаїди з паном Дольським і подальшу смерть під час пологів. Герої та прототипи
Примітки
Посилання
|