Переграваність

Перегра́ваність (англ. replayability, replay value) — характеристика гри, яка визначає ступінь того, наскільки гравці хочуть зіграти в гру ще раз, навіть якщо вони її вже досягли кінця гри або після того, як приділили велику кількість часу і досягли деякого рівня майстерності[1]. Термін використовується переважно для відеоігор[2].

Способи забезпечити переграваність

Якість реалізації

Так само як людина може переглядати хороші фільми багато разів, а в оперу може піти, вже знаючи лібрето, хороші відеоігри часто проходять по кілька разів. Якість реалізації  — це комбінація вдалого задуму ігрового процесу, якісного сюжету, продуманого управління, цікавих завдань, якісно промальованої графіки, детального звуку тощо — загалом те, що відрізняє «хорошу» гру від «поганої»[3].

Додаткові матеріали

Це може бути:

  • Заблокований контент, що відкривається після проходження гри.
  • Оновлення, доповнення гри, каталоги, модифікації, які завантажуються з сайту розробника чи фанатів. Нові деталі, що з'являються у грі, стимулюють інтерес геймерів до продукту, змушуючи їх повернутися у гру.
  • Поле для дослідження: секретні місця, яйце-райце, додаткові квести, альтернативні сюжетні лінії, кілька кінцівок. Коли цікавого контенту так багато, що неможливо з ним ознайомитись за одне проходження[4].

Багатство ігрових обставин

  • Добре виставлений баланс, який не обмежує свободу однією-двома можливостями вибору.
  • Можливість розпочати гру з іншими початковими умовами. Вдалий генератор випадкових завдань, карт і внутрішньоігрових цінностей, які отримують гравці після вбивства мобів або інших гравців.
  • Хороший штучний інтелект.
  • Різні варіанти проходження за різні фракції чи ігрові класи.
  • Нелінійний сюжет, а також елементи жанру пісочниці дають гравцеві більше свободи дій, творчості та забезпечують можливість фактично необмеженої кількості проходжень, якщо йдеться про ігри, в яких немає логічного кінця[5].
  • Відкритий ігровий світ — багатьом гравцям подобається досліджувати великий ігровий світ, не обмежуючись жорсткими сюжетними рамками. Ігри, що поєднують у собі можливості дослідження та цікаві квести, часто є переграваними, оскільки гравець може дуже довгий час переміщатися по карті та робити те, що він хоче.
  • Нескінченний розвиток персонажа чи ігрового світу.
  • Крафт — комбінація предметів з метою створення нових, покращення зброї тощо. Така творчість може сприяти появі бажання пройти гру ще раз.

Змагальна цінність

Проходження гри заради нових досягнень. Проходження на вищій складності, побиття рекордів, гра, розрахована на багато користувачів. Багатокористувацький режим робить відеогру різноманітніше у зв'язку з непередбачуваністю дій інших гравців.

Суспільна цінність

Відеогра може стати засобом спілкування. Серед видів спілкування: мережна гра, моддерство, пошук секретів, побиття рекордів.

Примітки

  1. ↑ Schwab, 2009, с. 653.
  2. ↑ replayability | Definition of replayability in English by Oxford Dictionaries (англ.). Oxford Dictionaries. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 5 листопада 2017. (especially with reference to a video game) the quality or fact of being suitable for or worth playing more than once
  3. ↑ Ernest Adams. Replayability: Part one, narrative.(англ.)
  4. ↑ Over And Over Again: A Discussion On Replayability. IGN.com. 12 січня 2005. Архів оригіналу за 19 вересня 2017. Процитовано 19 вересня 2017.
  5. ↑ Реиграбельность в играх: эх, раз, да еще раз!. Gamerulez.net. 30 серпня 2017. Архів оригіналу за 19 вересня 2017. Процитовано 19 вересня 2017.

Література

  • Timothy Frattesi, Douglas Griesbach, Jonathan Leith, Timothy Shaffer. Replayability of Video Games : [англ.]. — 2011. — 244 с.
  • Rouse, Richard. Game Design: Theory & Practice : [англ.]. — 2. — Los Rios Boulevard, Plano, Texas, USA : Wordware Publishing, 2004. — 698 с. — ISBN 1-55622-912-7.
  • Schwab, Brian. AI Game Engine Programming : [англ.]. — 2. — Canada : Course Technology, 2009. — 710 с. — ISBN 978-1-5845-0572-3.