Пахомов Микола Іванович

Пахомов Микола Іванович
рос. Николай Иванович Пахомов
Прапор
Прапор
 Народний комісар водного транспорта СРСР
13 березня 1934 — 8 квітня 1938
Попередник: Микола Михайлович Янсон
Наступник: Микола Іванович Єжов
 
Народження: 1893
Таганрог, Область Війська Донського, Російська імперія
Смерть: 19 серпня 1938(1938-08-19)
Москва, СРСР
Країна:  СРСР
Партія: КПРС
Нагороди: Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пахомов.

Микола Іванович Пахомов (1890(1890), місто Таганрог, тепер Ростовської області, Російська Федерація — розстріляний 19 серпня 1938) — радянський партійний діяч, народний комісар водного транспорту СРСР в 1934—1938 роках. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в грудні 1921 — квітні 1923 р. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) в липні 1930 — жовтні 1937 р. Член ЦК ВКП(б) в жовтні 1937 — квітні 1938 р.

Біографія

Народився в родині портового вантажника у грудні 1890 року. Після закінчення початкової школи з 1902 року був учнем, працював помічник майстра з малярних та столярних робіт у Таганрозьких кустарних майстернях. У 1910 — червні 1913 року — стругальник з металу, робітник механічного відділення Таганрозького металургійного заводу.

У 1912 році вступив в РСДРП (меншовиків). У 1913 році за участь у революційній діяльності був звільнений із заводу.

З червня 1913 року — робітник машинобудівного заводу «Кебер та Ко», Луганського паровозобудівного заводу, стругальник з металу панцирного цеху Маріупольського заводу Миколаївсько-Маріупольського акціонерного товариства у місті Маріуполі. Брав участь у страйках. Перебував під наглядом поліції, а у 1915 році заарештований і ув'язнений в Маріупольській в'язниці.

У травні — грудні 1916 року — стругальник з металу заводу сільськогосподарських знарядь братів Нейфельд у селі Лісне (Тау-Кипчак) Сімферопольського повіту Таврійської губернії.

У грудні 1916 — червні 1917 року — робітник механічного заводу сільськогосподарських машин Барського (тепер — Мелітопольський моторний завод) у місті Мелітополі.

Член РСДРП(б) з червня 1917 року.

Брав активну участь у революційних подіях 1917 року в Мелітополі, очолював місцевий загін Червоної гвардії[1]. 20 грудня 1917 року був обраний головою Мелітопольської Ради робітничих і солдатських депутатів[2]. З червня 1917 року по березень 1918 року — голова Мелітопольського міського і повітового комітету РСДРП(б). З листопада 1917 року — голова Мелітопольського військово-революційного комітету. З 20 грудня 1917 по березень 1918 року — голова Мелітопольської міської ради робітничих та солдатських депутатів Таврійської губернії.

У березні 1918 року працював у відділі Курського губернського виконавчого комітету.

У березні 1918 — квітні 1919 року — голова виконавчого комітету Курської міської ради.

У квітні 1919 — квітні 1920 року — служив в Червоній армії, був начальником політичного відділу і начальником селянської інспекції політичного відділу 58-ї стрілецької дивізії 12-ї армії.

З червня 1920 року — голова Мелітопольського повітового революційного комітету.

26 липня 1920 — березні 1921 року — голова Олександрівського губернського військово-революційного комітету. Одночасно у жовтні 1920 року — голова Олександрівського губернського комітету КП(б)У.

У лютому — грудні 1921 року — голова виконавчого комітету Олександрівської (Запорізької) губернської ради. Навчався на курсах керівних партійних та радянських працівників. У 1921 році був учасником «робітничої опозиції».

Одночасно у квітні — 16 червня 1921 року — голова Запорізької міської ради.

У грудні 1921 — грудні 1922 року — голова виконавчого комітету Чернігівської губернської ради.

У січні — травні 1923 року — слухач курсів при ЦК КП(б)У в Харкові.

З травня 1923 по липень 1926 року — голова виконавчого комітету Брянської губернської ради.

У липні 1926 — березні 1928 року — заступник секретаря Президії ЦВК СРСР.

З березня 1928 по серпень 1929 року — голова виконавчого комітету Нижньогородської губернської ради. З серпня 1929 по 14 березня 1934 року — голова виконавчого комітету Нижньогородської-Горьковської крайової ради. Відкритий 1 травня 1933 року у місті Горькому перший в СРСР арочний міст через річку Оку був названий мостом імені Н. І. Пахомова[3](нині — Канавінський міст).

13 березня 1934 — 8 квітня 1938 року — народний комісар водного транспорту СРСР. На 1-й сесії Верховної ради СРСР 1-го скликання 17 січня 1938 діяльність НКВТ і його керівництва була піддана критиці депутатом А. А. Ждановим[4].

9 квітня 1938 року був заарештований і за звинуваченням у шпигунській діяльності засуджений до розстрілу. Похований на розстрільному полігоні «Комунарка» біля Москви.

Посмертно реабілітований 11 серпня 1955 року.

Нагороди

Примітки

  1. ↑ Сайт «Медовый город и край», по материалам книги Н. В. Мохова «Их именами названы улицы города Мелитополя». Архів оригіналу за 8 березня 2016.
  2. ↑ Михайлов, Борис. «Мелитополь: природа, археология, история». Архів оригіналу за 19 вересня 2016.
  3. ↑ Город больших мостов. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013.
  4. ↑ Первая сессия верховного совета СССР 1-го созыва. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013.

Посилання