Пауліна цу Вальдек-Пірмонт
Пауліна Емма Августа Ерміна цу Вальдек-Пірмонт (нім. Pauline Emma Auguste Hermine zu Waldeck und Pyrmont, 19 жовтня 1855 — 3 липня 1925) — принцеса Вальдек-Пірмонту з Вальдекського дому, донька князя Вальдек-Пірмонту Георга Віктора та принцеси Нассауської Олени, дружина князя Бентхайм-Штайнфурта Алексіса. БіографіяНародилась 19 жовтня 1855 року в Арользені. Була другою донькою в родині князя Вальдек-Пірмонту Георга Віктора та його першої дружини Олени Нассауської. Мала старшу сестру Софію. Згодом сімейство поповнилося молодшими доньками: Марією, Еммою, Оленою й Єлизаветою та сином Фрідріхом. Офіційною резиденцією родини був Арользенський палац, літо проводили у Пірмонтському замку. Принцеса отримала добру домашню освіту. Разом із сестрами Еммою та Оленою, була однією з кандидатур у наречені для короля Нідерландів Віллема III. Влітку 1878 року той прибув до Арользену обирати когось із принцес. Пауліна вже була закохана у принца Алексіса цу Бентхайм-Штайнфурт і відмовилась від шлюбу з монархом.[1] Королевою Нідерландів стала її сестра Емма. У 25 років взяла шлюб із 35-річним спадкоємним принцом Бентхайм-Штайнфурту Алексісом. Наречений був старшим сином князя Людвіга цу Бентхайм унд Штайнфурт. Титул князів родина отримала у 1817 році. Землі їхнього графства під час медиатизації увійшли до Великого герцогства Берг, а згодом — до королівства Пруссія. Втім, голова родини продовжував входити до Палати Панів Прусського та Вюртемберзького ландтагів. Весілля пройшло 7 травня 1881 року в Арользені. Оселилися молодята у замку Бентхайм.[2] Перші роки їх часто навідувала сестра Пауліни, Емма, гостюючи протягом літа. Зазвичай вона приїжджала з донькою.[1] У подружжя народилося восьмеро дітей:
Родині належав замок Бургштайнфурт.[3] Також до 1903 року володіли старим замком Альтена у Шютторфі. Алексіс у вересні 1890 року успадкував титуля князя. 1907 року отримав чин генерал-лейтенанта прусської армії. Він пішов з життя у січні 1919 року. Пауліна померла у замку Вітгенштейн 3 липня 1925 року. Похована на родинному цвинтарі в парку Штайнфурт Баньо у Бургштайнфурті.[4] НагородиГенеалогія
ПриміткиПосилання
|