Патрік Райт (історик)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Райт.
Патрік Райт
Народився1951[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер1993[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьісторик
Alma materКентський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Університет Саймона Фрейзера Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладКінґс-коледж Редагувати інформацію у Вікіданих
Nottingham Trent Universityd Редагувати інформацію у Вікіданих

Патрик Райт FBA[3] — британський письменник, телеведучий і вчений в галузі культурології та історії культури. Він навчався в Кентському університеті та університеті імені Саймона Фрейзера в Британській Колумбії (Канада).[4]

Життєпис

Патрик Райт працює професором honoris causa літератури, історії та політики в Лондонському королівському коледжі. Раніше Патрик Райт працював в Інституті культурного аналізу Університету Ноттінгема Трента та членом Лондонського консорціуму. У 1980-х роках він працював у Національній раді добровольчих організацій у Лондоні, а також займався творчістю як письменник та журналіст у період з 1987 по 2000 рік.

Патрик Райт писав статті для багатьох журналів та газет, зокрема « The Guardian», де на початку 1990-х також уклав контракт, як художник. Разом з Тимоті Гайменом організував велику виставку Стенлі Спенсера. У 1999 році він представив серію BBC2 «Річка» про річку Темзу. Патрік Райт — колишній ведучий мистецької програми Радіо 3 «Нічні хвилі».

Наукова діяльність

Патрик Райт також відомий своїми дослідженнями британської історії. Він є автором кількох книг, багато з яких досліджують теми, пов'язані з Англією та англійською мовою, психогеографією та історією культури, включаючи «Село, яке загинуло для Англії» та «Подорож руїнами: останні дні Лондона» Його остання книга «Вид на море мене знову манить»: Уве Джонсон у Ширнессі досліджує життя східнонімецького письменника Уве Йонсона та його несподіване проживання на острові Шеппі між 1974 та його смертю в 1984 році. У праці автор піднімає проблему деіндустріалізації та її наслідків для Англії та інших країнах. Роман опубліковано наприкінці 2020 року виданням Repeater Books.

Бібліографія

  • Про життя в старій країні (On Living in an Old Country, 1985; перероблене та доповнене видання 2009)
  • Подорож руїнами: Останні дні Лондона (A Journey through Ruins: The Last Days of London, 1991; перероблене та доповнене видання 2009)
  • Село, яке померло для Англії (The Village That Died for England, 1995; перероблене та доповнене видання 2002)
  • Річка: Темза в наш час (The River: The Thames in Our Time, 1999)
  • Танк: Прогрес жахливої бойової машини (Tank: The Progress of a Monstrous War Machine, 2000)
  • Стенлі Спенсер (Stanley Spencer, 2001) з Тимоті Хайменом
  • Залізна завіса: від сцени до холодної війни (Iron Curtain: From Stage to Cold War, 2007) (ISBN 978-0199231508)
  • Паспорт до Пекіна: британська місія до Китаю Мао (Passport to Peking: A Very British Mission to Mao's China, 2010) (ISBN 0-19-923150-8)
  • The Sea View Has Me Again: Uwe Johnson in Sheerness (2020, Repeater Books) (ISBN 9781912248605)

Примітки

  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
  3. ↑ Professor Patrick Wright. The British Academy (англ.). Процитовано 11 червня 2019.
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

Геродот Це незавершена стаття про історика.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.