Парфенов Петро Павлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Парфенов.
Парфенов Петро Павлович
рос. Петр Павлович Парфенов Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився1901(1901)
слобода Пушкарна Бєлгородського повіту Курської губернії
Помер1973(1973)
Національністьросіянин
Діяльністьполітик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materХарківський технологічний інститут
ПартіяКПРС
Нагороди
Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Сталінська премія

Петро Павлович Парфенов (1901(1901), слобода Пушкарна Бєлгородського повіту Курської губернії, тепер Бєлгородської області, Російська Федерація — 1973, Москва?) — радянський господарський діяч, директор Харківського і Алтайського тракторного заводів. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в травні 1940 — січні 1949 р. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Біографія

Народився у родині залізничника. Закінчив міське училище та єдину трудову школу (колишню евакуйовану Слуцьку гімназію) у місті Бєлгороді. У 1920—1923 роках — студент Харківського технологічного інституту.

Трудову діяльність розпочав у 1923 році техніком-креслярем на Харківському паровозобудівному заводі (ХПЗ). Працював техніком-конструктором і конструктором ХПЗ.

У 1925—1926 роках — у Червоній армії: командир взводу зв'язку.

У 1926—1930 роках — механік, заступник начальника ковальського цеху Харківського паровозобудівного заводу (ХПЗ) імені Комінтерну. У 1930—1937 роках — начальник ковальського відділу (цеху) ХПЗ імені Комінтерну.

Член ВКП(б) з 1931 року.

У 1937—1938 роках — заступник директора, головний інженер ХПЗ імені Комінтерну.

У березні 1938 — жовтні 1939 р. — директор Харківського паровозобудівного заводу (ХПЗ) імені Комінтерну.

З 23 жовтня 1939 по 1942 рік — директор Харківського тракторного заводу (ХТЗ) імені Серго Орджонікідзе. У 1941 році, під час німецько-радянської війни, займався евакуацією Харківського тракторного заводу в Алтайський край.

У січні 1942 — серпні 1946 р. — перший директор Алтайського тракторного заводу (АТЗ) у місті Рубцовську Алтайського краю.

З 22 серпня 1946 року — заступник міністра сільськогосподарського машинобудування СРСР; заступник міністра автотракторної промисловості СРСР. Потім — завідувач сектору Державного комітету з праці і заробітної плати СРСР.

Нагороди

Джерела