Паралактичний кут

Паралактичний трикутник, P — полюс, Z — зеніт, R — точка де розташований центр світила, ${\displaystyle \angle PRZ}$ і є паралактичним кутом

Паралакти́чний кут[1] — термін зі сферичної астрономії, позначає кут паралактичного трикутника, в якому перебуває світило. Паралактичний кут позначається буквою ${\displaystyle q}$. Паралактичний кут також можна визначити як кут між колом схилень ${\displaystyle (\delta )}$ і колом висоти ${\displaystyle (h)}$ світила[2].

Коли світило перебуває на небесному меридіані, паралактичний кут дорівнює нулю, в іншому випадку паралактичний кут береться додатним, якщо світило перебуває на захід від меридіана, і від'ємним, якщо на схід. Для світила, що перебуває в зеніті або в точці північного полюса світу, паралактичний кут не визначено.

Розрахунок

Для спостерігача, що перебуває в точці з широтою φ і для точки на небесній сфері зі схиленням δ і годинним кутом t паралактичний кут визначається за формулами сферичної тригонометрії як:

${\displaystyle q=\arctan \left({\frac {\sin(t)}{\tan(\varphi )\cos(\delta )-\sin(\delta )\cos(t)}}\right)}$

Примітки

1. Паралактичний кут // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 344. — ISBN 966-613-263-X.
2. Попов П. И., Баев К. Л., Воронцов-Вельяминов Б. А., Куницкий Р. В. §19 Параллактический треугольник. Преобразование координат. // Астрономия. — четвёртое. — М : Учпедгиз, 1958. — С. 57 — 60.

Література

• Параллактический угол // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)