|
Пані пише листа зі своєю служницею«Пані пише листа зі своєю служницею» — картина нідерландського художника Яна Вермера, написана в 1670—1671 роках. На картині зображена жінка зі своєю покоївкою, імовірно посередницею, що виступає, в її листуванні з коханцем. Картину вважають такою, що передує останньому періоду Вермера 1670-х років, коли його живопис став вирізнятися більшою стриманістю і сухістю. Короткий опис«Пані пише листа зі своєю служницею» є першим прикладом експериментів Вермера з відцентровою композицією, в якій фокус зміщений у бік від центру[7], і його третьою картиною на цю тему, де дія і динаміка зосереджені не на одному персонажі[8]. Покоївка, що стоїть у центрі картини зі схрещеними руками, емоційно відсторонена від своєї господині, так само байдужої до її присутності[7]. Її погляд у вікно видає зосередженість на своїх думках, приховане занепокоєння і нетерпіння в очікуванні доручення[9]. Сам факт присутності покоївки при такому особистому занятті може вказувати на те, що вона є довіреною особою господині, але, судячи з її погляду та посмішки, справжньої близькості між двома жінками немає[8]. Картина містить багато типових для живопису Вермера елементів, таких як прагнення передачі ідеальної перспективи інтер'єру[9], детальне зображення ліній одягу, віконної рами, фонової стіни, плиткової підлоги. На її створення художника могла надихнути схожа за духом картина Герарда Терборха «Жінка, що запечатує лист»[10]. Полотно з високим ступенем достовірності було відрізано з того ж рулону, що і для картини «Жінка з лютнею»[11]. _-_WGA24699.jpg) Як і на багатьох інших творах Вермера, тут є «картина в картині». На ній зображено сцену знаходження немовляти Мойсея дочкою фараона; мистецтвознавці атрибутують її англійському художнику Пітеру Лелі (цікаво, що вона також присутня на більш ранній картині Вермера «Астроном»). Можливо, вона містить у собі натяк або на швидке народження дитини[12], або на існування незаконнонародженої[13]. Хай там як, але для сучасників Вермера сам факт написання жінкою любовного листа передбачав скоєний нею перелюб[13]. Серед інших деталей звертають на себе увагу предмети, що лежать на підлозі: паличка сургуча, червона печатка і зім'ятий аркуш. Це може бути зім'ятий і кинутий лист, раніше отриманий жінкою, або чернетка її відповіді. Висловлювалося також припущення, що предмет може бути не просто аркушем паперу, а маленькою книгою — листівником, що містив зразки різного роду листів. У такому разі можна припустити, що жінка відкинула його, не знайшовши в ньому нічого підхожого, і тепер пише своїми словами, висловлюючи вдасні емоції [14]. Картина була вкрадена 27 квітня 1974 року разом з роботами Гої, Рубенса і Гейнсборо з маєтку Рассборо-Хаус баронета Альфреда Бейта озброєними членами ІРА під проводом Роуз Дугдейл[15]. Полотна, вирізані з рам викрутками[16], були виявлені через 8 днів у графстві Корк. Друге викрадення відбулося в 1986 році бандою під керівництвом дублінського гангстера Мартіна Кехілла, який зажадав за картину викуп 20 мільйонів фунтів стерлінгів[17]. У серпні 1993 року її повернули під час спроби обміну в антверпенському аеропорту, яка виявилася спецоперацією, проведеною ірландською поліцією під прикриттям. Ще до повернення картину заочно передали в дар Національній галереї Ірландії, де й зберігається донині[18]. Примітки
Література
Посилання
|
