Паночіні Сергій Сергійович
Паночі́ні (Карака́ш) Сергій Сергійович (1891, Полтавщина — 1931[1]) — український зоолог і мовознавець, автор низки праць з української зоологічної номенклатури і з малакології, особливо відомий як упорядник українських назв безхребетних тварин. Найвідоміші наукові доробкиСергій Паночіні — упорядник двох найвідоміших біологічних словників дорепресійного періоду:
Перше з цих видань перевидано 2005 року Інститутом зоології[2] у зв'язку з визнаною фахівцями необхідністю повернення до витоків української зооніміки, суттєво видозміненої у періоди мовних репресій[3], розпочатих 1933–1935 років, і продовжених на десятиліття подальших русифікацій[4]. У словнику 1931 року, впорядкованому С. Паночіні, наводилися як актуальні такі зооніми (тут приклади із ссавцями): вивірка, їжатець, кажан, сарна, сліпець, щур тощо.[5] Біографічні деталіНародився 1891 року на Полтавщині. Відомі віхи життя (роботи) пов'язані з київськими інституціями. Паночіні був одним з фундаторів Акційного Товариства під назвою «Товариство „Час“ у Києві»[6]. Працював штатним співробітником, редактором, секретарем Зоологічної секції Природничого відділу Інституту української наукової мови ВУАН (1925–1930 pp.). Був секретарем редакційної колегії «Вісника Інституту української наукової мови». Працював у часописі «Сніп»[7] Припускається, що був репресований. Причина і дата смерті не відомі. На час видання останньої відомої праці (1931) йому було рівно 40 років. Бібліографія праць Сергія Паночіні
Див. також
Виноски
Джерела
|