uk %D0%9F%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%8E%D0%BA %D0%A5%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0 %D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0

Зовнішні відеофайли
	«Небо одне на всіх». Інтерв'ю з Христиною Панасюк на YouTube // Житомирська хвиля. — 2020. — 10 лютого.

Христина Панасюк
Христина Панасюк
Христина Леонідівна Панасюк
Народилася	18 січня 1988 (36 років); Рівне, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Національність	українка
Діяльність	волонтерка, музикантка, шкільна учителька
Alma mater	Рівненське музичне училище і Рівненський державний гуманітарний університет
Нагороди
	; Висловлювання у Вікіцитатах; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Панасюк.

Христина Леонідівна Панасюк (нар. 18 січня 1988, м. Рівне, УРСР) — українська музикантка, учителька, волонтерка, співачка та військовослужбовиця 126 бригади територіальної оборони 30-го корпусу морської піхоти Збройних сил України.

Життєпис

Христина Панасюк народилася 18 січня 1988 року в місті Рівному. Деякий час разом з батьками жила в Ташкенті, згодом вони повернулися до України^[1].

Навчалася в Рівненській музичній школі; закінчила Рівненське музичне училище та університет^[1]. Нині працює викладачем по класу фортепіано Рівненської музичної школи № 2^[2].

Вокалом захоплюється з дитинства, у 13 років почала писати пісні; виступає під акустичну гітару. У листопаді 2014 потрапила до зони бойових дій на сході України^[1], де допомагала бійцям як матеріально, так і духовно^[2]. Займається волонтерською діяльністю.

У репертуарі понад 50 пісень. Дала більше 1000 концертів в Україні та для українських громад в Іспанії, Італії, Німеччині, Угорщині.

У 2021 році Христина Панасюк випустила альбом «Живи», який присвятила другові, бас-гітаристу гурту «Тінь сонця» Сергію Гаварі^[3].

Альбоми

«Україно, підіймись з колін» (2015),
«Сили Добра» (2016),
«Ангели» (2018),
«Небо одне на всіх» (2019),
«Живи» (2021)^[4].

Сингли

«Присягу двічі не дають»,
«Дай, Боже, сили нашим солдатам»,
«Я не втомився»,
«Сили добра»,
«Білі лебеді»,
«Ти підбори змінила на берці»,
«Небо одне на всіх»,
«Вірні завжди»,
«War in My Ukraine» (2022),
«Сталеві люди» (2022),
«Залізні птахи» (2022),
«Загартовані вогнем» (2022),
«Я вірю в Бога і ЗСУ» (2022),
«Різдвяна» (2022),
«Я поверну тебе з війни» (2023),
«Ти як?» (2023),
«Але є один нюанс» (2023),
«Привіт, я вдома» (2023),
«Танкісти» (2023),
«Дорога» (2024).

У співавторстві

«Білі лебеді» (2014, з гуртом «Невічні»),
«Ні війні, нет войне» (2015, з гуртом «Механічний Апельсин»),
«Я не втомився» (2016, з лідером гурту «Мотор'ролла» Сергієм Присяжним),
«Останні ночі без тебе» (2017, з гуртом «Тінь Сонця», пісня Сергія Василюка).

Нагороди

орден княгині Ольги III ступеня (21 серпня 2020) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм^[5],
відзнака Президента України (2016),
нагрудний знак «Знак пошани» Міністра оборони України (2019),
орден «Сталевий хрест непереможних» (2021),
нагрудний знак «За заслуги перед Збройними Силами України» (2021).