Палац Бенрат

Палац Бенрат
Дата створення / заснування 1770 Редагувати інформацію у Вікіданих
Зображення
Країна  Німеччина[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Адміністративна одиниця Бенратd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дюссельдорф[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Висота над рівнем моря 50 м Редагувати інформацію у Вікіданих
Власник Карл Теодор Редагувати інформацію у Вікіданих
Замовник Карл Теодор[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Архітектор Nicolas de Pigaged[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Архітектурний стиль рококо Редагувати інформацію у Вікіданих
Статус спадщини пам'ятник архітектури NRWd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Адреса Benrather Schloßallee 100-108, 40597 Düsseldorf[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Стан збереженості preservedd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Вигляд з повітря Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
Офіційний сайт Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Палац Бенрат у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

51°09′40″ пн. ш. 6°52′14″ сх. д. / 51.161029833333° пн. ш. 6.8705698333333° сх. д. / 51.161029833333; 6.8705698333333

Вид палацу з боку парку Бенрат

Зáмок Бéнрат (нім. Schloss Benrath) — палац з підсобними флігелями в стилі рококо, що розташований в адміністративному районі Бенрат на півдні Дюссельдорфа, на березі Рейну. З 1929 року — музей.

Парк, палац і супутні споруди були побудовані з волі курфюрста Пфальца і Баварії Карла-Теодора (1724—1799) ландшафтним архітектором Ніколя де Пігажем (1723—1796). Споруда, будівництво якої розпочалось у 1755 році в стилі рококо, була завершена тільки в 1770 році; закінчений палац вже мав властиві для того часу риси раннього класицизму.

Парк має обриси правильного квадрата. Він виходить безпосередньо до берега Рейну, але головні споруди зведені далеко від річки. З північного заходу до парку примикає штучний круглий ставок, на березі якого збудовано півколо представницьких споруд — головна будівля палацу (корделож, фр. Corps de Logis) і два бічних флігелі. У палаці розташовувалися квартири курфюрста і його дружини; до нього примикали невеликі «особисті парки» найвищих осіб. Бічні флігелі — «кавалерські будинки» — призначалися для свити.

Палац навесні

Кухня в західному крилі з'єднувалася з палацом підземним тунелем. На південь від палацу стоять так звані «оранжереї», де зимували численні тропічні дерева в діжках, які прикрашали влітку доріжки парку, а нині розташовується районна бібліотека та кілька інших установ. Всередині парку — штучний канал, частково засипаний в XIX столітті.

У 2002 році була завершена реставрація парку, як його парадної частини, так і господарської: городів, які колись поставляли зелень до двору.

У будівлях палацу Бенрат розташовуються:

  • Музей природної історії — в західному флігелі. Відкритий в 1929 році. 
  • Музей європейського паркового мистецтва — в східному флігелі. Відкритий 19 квітня 2000 року. 
  • Власне в палаці в літній період кілька разів на день проводяться оглядові та тематичні екскурсії. 
  • Раніше в палаці розташовувалася Бенратська Палацова гімназія.

Примітки

  1. ↑ а б archINFORM — 1994.
  2. ↑ а б в г д е Corpus of Baroque Ceiling Painting in Germany
  3. ↑ https://inprobauauskunft.duesseldorf.de/ui.inpro/denkmal/list.jsf

Джерела

  • Joachim de Bürger, Michaela Kalusok: Schloss Benrath und sein Baumeister Nicolas de Pigage 1723—1796. Kolonia: Wienand Verlag, 1996. ISBN 3-87909-502-7. (нім.)
  • Inge Zacher, Rheinischer Verein für Denkmalpflege und Landschaftsschutz: Schloss und Park Benrath in Düsseldorf. Neuss: Neusser Dr. und Verlag, 1998. ISBN 3-88094-23-2. (нім.)
  • Gabriele Uerscheln, Stiftung Schloss und Park Benrath: Museum für Europäische Gartenkunst. Ostfildern-Ruit: Hatje Cantz, 2005. ISBN 3-7757-1610-6. (нім.)
  • Gabriele Uerscheln, Stiftung Schloss und Park Benrath: Schloß Benrath. Eine Vision wird Wirklichkeit. Wormacja: Wernersche Verlag, 2006. ISBN 3-88462-237-4. (нім.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Палац Бенрат