Народився 9 серпня 1922 року в селі Мусіївка на Житомирщині в родині хліборобів. Середню школу закінчив у селі Верхівня. У 1937 році був репресований батько, який помер у засланні в Магадані в 1944 році[1].
З 1940 року — вчитель російської мови семирічної школи села Шпичинці. Під час окупації Житомирщини німецькими військами залишився в Мусіївці, проводив польові та сільськогосподарські роботи, допомагав партизанам[1].
З 1960 року — завідувач структурного підрозділу перекладних словників. Після смерті свого вчителя Василя Ільїна у 1963 році очолив відділ лексикології та лексикографії. У 1977 році здобув науковий ступінь доктора філологічних наук, захистивши дисертацію на тему «Украинская советская лексикография: вопросы истории, теории и практики». Через два роки затверджений у вченому званніпрофесора[4].
З 1978 року — заступник директора інституту з наукової роботи. У 1987 році залишив обидві посади та працював головним науковим співробітником відділу лексикології та лексикографії. Після створення Інституту української мови НАН України у 1991 році на базі, зокрема, відділу лексикології та лексикографії, Леонід Паламарчук перейшов у започатковану установу[2].
На початку наукової діяльності досліджував лексичну синонімію творів Михайла Коцюбинського, Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка тощо. Результати роботи були узагальнені в кандидатській дисертації 1952 року, для написання якої Леонід Паламарчук проаналізував близько 45 літературних праць Михайла Коцюбинського та згрупував матеріал за належністю до граматичних класів[7].
Тоді ж, у 1950-ті роки, намагався створити словник синонімів української мови, але через низку причин роботу довелось відкласти на пів століття — двотомний «Словник синонімів української мови» побачив світ вже після смерті професора Паламарчука, у 1999—2000 роках. Леонід Паламарчук входив до складу його редакційної колегії, а при розробці самого словника відштовхувались від «Інструкції до укладання словника синонімів української мови», написаної професором у співавторстві в середині 1950-х років[7].
Наприкінці десятиліття Леонід Паламарчук підготував роботу на 1000 лексем, присвячену рідному селу Мусіївка — «Словник специфічної лексики говірки с. Мусіївки (Вчорайшенського району, Житомирської обл.)», окремо зазначивши, що говірка села належить до подільських говорівпівденно-західного наріччя[7].
Суттєвий внесок професор Паламарчук здійснив у створення перекладних словників, зокрема шеститомного «Українсько-російського словника», «Болгарсько-українського словника», «Чесько-українського словника». Чи не найголовнішою працею життя Л. С. Паламарчука став фундаментальний 11-томний «Словник української мови», за роботу над яким йому, спільно з колегами, була присвоєна Державна премія СРСР 1983 року. У 2013 році учениця професора, Ірина Гнатюк, так аналізувала словник[1]:
«Словник української мови» (т. 1–11, 1970–1980) стає найбільшим здобутком тлумачної лексикографії. Він досить повно відбиває лексичний і фразеологічний склад літературної мови від І. Котляревського й до початку 1970-х років. Частково охоплені в ньому й архаїзми, історизми, діалектизми, які засвідчені писемними джерелами. До реєстрових одиниць подано детальні тлумачення, приклади вживання, граматичну та стилістичну характеристику.
Узагальненням теоретичних розвідок професора стала докторська дисертація 1977 року, присвячена українській лексикографічній науці[7].
Співавтор синтезованих курсів «Сучасна українська літературна мова» та «Історія української мови». Член Міжнародного комітету славістів України, низки спеціалізованих вчених рад, редакційних колегій часописів[2].
Науковий доробок (частковий)
список наукових робіт
Лексическая синонимика в произведениях М. Коцюбинского: диссертация кандидата филологических наук : 10.00.00. — Киев, 1952. — 328 с.
Синоніміка прикметників і прислівників у художніх творах М. Коцюбинського // Лексикографічний бюлетень / Голов. ред. І. М. Кириченко. — К.: Вид-во Академії наук Української РСР, 1955. — Вип. V. — С. 28–46
Інструкція до укладання Словника синонімів української мови // Лексикографічний бюлетень / Голов. ред. І. М. Кириченко. — К.: Вид-во Академії наук Української РСР, 1955. — Вип. V. — С. 87–98. (Співавтори: І. М. Кириченко, С. П. Левченко).
Зразки розробки окремих синонімів Словника синонімів української мови // Лексикографічний бюлетень / Голов. ред. І. М. Кириченко. — К.: Вид-во Академії наук Української РСР, 1955. — Вип. V. — С. 99–107. (Співавтори: Н. П. Дзятківська, Б. І. Зданевич, С. П. Левченко, В. Г. Мариниченко, А. В. Хирна).
Спостереження над авторськими лексико-синонімічними замінами в текстах художніх творів М. Коцюбинського // Мовознавство. — 1955. — Т. XIII. — С. 104—116
Лексична синоніміка художніх творів М. М. Коцюбинського. — К.: Вид-во АН УРСР, 1957. — 94 С.
Словник специфічної лексики говірки с. Мусіївки (Вчорайшенського р-ну Житомирської обл.) // Лексикографічний бюлетень / Голов. ред. В. С. Ільїн. — К.: Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. — Вип. VI. — С. 22–35.
Про одну позначку в перекладних словниках // Лексикографічний бюлетень / Голов. ред. В. С. Ільїн. — К.: Вид-во Академії наук Української РСР, 1961. — Вип. VIII. — С. 48–52.
Українсько-російський словник / За ред. В. С. Ільїна. — К.: Наукова думка, 1964. — 1064 С. (Співавтори: В. С. Ільїн, К. П. Дорошенко, С. П. Левченко, М. М. Пилинський, Л. Г. Скрипник, К. К. Цілуйко, Л. А. Юрчук).
Довідник з української орфографії та пунктуації. — К.: Радянська школа, 1964. — 192 С. (Співавтори: А. А. Бурячок, В. М. Русанівський, Н. І. Тоцька).
Сучасний стан української радянської лексикографії // Дослідження з лексикології та лексикографії: Збірник статей. — К.: Наукова думка, 1965. — C. 3–15.
На спільній ниві лексикографічній // Лексикологія та лексикографія. ІІ. Серія «Питання мовознавства»: Збірник статей. — К.: Наукова думка, 1966. — С. 165—170.
Основні здобутки й першочергові завдання української лексикографії // Мовознавство. — 1967. — № 1. — С. 19–27.
Засади створення Словника української мови // Мовознавство. — 1967. — № 3. — С. 19–29. (Cпівавтор Л. А. Юрчук).
Українська радянська лексикографія // Українська мова і література в школі. — 1967. — № 10. — С. 15–21.
Відбиття фактів усного літературного мовлення сучасною лексикографією // Українське усне літературне мовлення. — К.: Наукова думка, 1967. — С. 84–93.
Півстоліття української радянської лексикографії // Мовознавство на Україні за п'ятдесят років. — К.: Наукова думка, 1967. — С. 103—127.
Барви рідного слова // Наука і культура. Україна. — К.: Товариство «Знання» Української РСР, 1970. — С. 300—306.
Українсько-російський словник / За ред. В. С. Ільїна. — Вид. 2-е, стереотипне. — К.: Наукова думка, 1971. — 1064 С. (Співавтори: В. С. Ільїн, К. П. Дорошенко, С. П. Левченко, М. М. Пилинський, Л. Г. Скрипник, К. К. Цілуйко, Л. А. Юрчук).
Оновлення і збагачення лексики української літературної мови після Жовтня // Мовознавство. — 1972. — № 4. — С. 3–14.
Довідник з українського правопису. — Вид. 2-е, випр. і доп. — К.: Радянська школа, 1973. — 280 С. (Співавтори: А. А. Бурячок, В. М. Русанівський, Н. І. Тоцька).
Про принципи добору лексичного інвентаря для загальномовного словника // Мовознавство. — 1973. — № 3. — С. 3–11.
Про джерельну основу загальномовного словника // Мовознавство. — 1974. — № 4. — С. 13–19.
Загальномовний словник і термінологія // Мовознавство. — 1975. — № 3. — С. 22–32.
Екземпліфікація у загальномовному словнику // Мовознавство. — 1975. — № 4. — С. 25–33.
Українсько-російський словник / Відп. ред. Л. С. Паламарчук, Л. Г. Скрипник. — Вид. 3. — К.: Наукова думка, 1975. — 944 С. (Співавтори: В. С. Ільїн, К. П. Дорошенко, С. П. Левченко, М. М. Пилинський, Л. Г. Скрипник, К. К. Цілуйко, Л. А. Юрчук)
Украинская советская лексикография: вопросы истории, теории и практики: диссертация доктора филологических наук : 10.02.02. — Киев, 1976. — 377 с.
Терминологическая лексика в общеязыковом (филологическом) словаре // Проблематика определений терминов в словарях разных типов. — Л.: Наука, 1976. — С. 250—257.
Українсько-російський словник / Відп. ред. Л. С. Паламарчук, Л. Г. Скрипник. — Вид. 4. — К.: Наукова думка, 1976. — 944 С. (Співавтори: В. С. Ільїн, К. П. Дорошенко, С. П. Левченко, М. М. Пилинський, Л. Г. Скрипник, К. К. Цілуйко, Л. А. Юрчук).
Заабетковані скарби мови // Мова. Людина. Суспільство. — К.: Наукова думка, 1977. — С. 220—227.
Питання теорії і практики сучасної української лексикографії // Мовознавство. — 1977. — № 4. — С. 3–12.
Л. А. Булаховський — лексиколог і лексикограф // Мовознавство. — 1979. — № 2. — С. 32–36.
Академічний тлумачний Словник української мови // Слово і фразеологізм у словнику. — К.: Наукова думка, 1980. — С. 4–22.
Лексикологія і практичні здобутки лексикографії // Розвиток мовознавства в УРСР (1967—1977). — К.: Наукова думка, 1980. — С. 39–59.
Новий академічний словник (до завершення видання 11-томного «Словника української мови») // Мовознавство. — 1980. — № 5. — С. 3–9.
Лексичний арсенал української мови // Наука і культура. Україна. 1981. — К.: Товариство «Знання» Української РСР, 1982. — С. 185—191. (Співавтор В. М. Русанівський).
Лексико-семантичний розвиток мови // Мовознавство. — 1982. — № 4. — С. 3–7.
До питання про лексико-семантичні відношення близькоспоріднених мов // Мовознавство. — 1983. — № 2. — С. 8–14
Розвиток лексики української мови в радянську епоху // Історія української мови. Лексика і фразеологія. — К.: Наукова думка, 1983. — С. 557—591.
Зіставне дослідження лексико-семантичних відношень у слов'янських мовах // ІХ Міжнародний з'їзд славістів. Слов'янське мовознавство. Доповіді. — К.: Наукова думка, 1983. — С. 160—184. (Співавтори: Й. Ф. Андерш, І. А. Стоянов).
Довідник з українського правопису. — Вид. 3, випр. і доп. — К.: Радянська школа, 1984. — 280 С. (Співавтори: А. А. Бурячок, В. М. Русанівський, Н. І. Тоцька).
Українсько-російський словник / Відп. ред. Л. С. Паламарчук, Л. Г. Скрипник. — Вид. 5. — К.: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1984. — 937 С. (Співавтори: В. С. Ільїн, К. П. Дорошенко, С. П. Левченко, М. М. Пилинський, Л. Г. Скрипник, К. К. Цілуйко, Л. А. Юрчук).
Українсько-російський словник / Відп. ред. Л. С. Паламарчук, Л. Г. Скрипник. — Вид. 6. — К.: Наукова думка, 1986. — 937 С. (Співавтори: В. С. Ільїн, К. П. Дорошенко, С. П. Левченко, М. М. Пилинський, Л. Г. Скрипник, К. К. Цілуйко, Л. А. Юрчук).
Славіст Л. А. Булаховський: учений і педагог // Мовознавство. — 1988. — № 2. — С. 69–72.
Словарь как языковая летопись эпохи // Теория языка и словари: Материалы всесоюзной конференции 1–3 октября 1987 года, Звенигород. — Кишинев: Штиинца, 1988. — C. 35–40.
Українсько-російський словник / Відп. ред. Л. С. Паламарчук, Л. Г. Скрипник. — Вид. 7-е. — К.: «Українська радянська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1990. — 937 С. (Співавтори: В. С. Ільїн, К. П. Дорошенко, С. П. Левченко, М. М. Пилинський, Л. Г. Скрипник, К. К. Цілуйко, Л. А. Юрчук).
Словниковий склад української мови в контексті слов'янської лексикографії (короткий виклад) // Metody výskumu a opisu lexiky slovanských jazykov. — Братислава, 1990. — С. 190—197.
Відтворення і функціонування топонімічної лексики в чеській та українській мовах // Функціонування і розвиток сучасних слов'янських мов: Збірник наукових праць. — К.: Наукова думка, 1991. — С. 220—231.
«Фальшиві друзі» перекладача як особливий різновид чесько-української інтерференції // Розвиток духовної культури слов'янських народів: Збірник наукових праць. — К.: Наукова думка, 1991. — С 123—130.
І до лексикографії причетний // Проблеми сучасної ареалогії. — К., 1994. — С. 66–69.
Лексическая картотека украинского языка: этапы формирования, использование и проблемы // Национальные лексико-фразеологические фонды. — Спб: Наука, 1995. — С. 43–48.
1971 — Державна премія УРСР в галузі науки і техніки — «за дослідження в галузі української лексикології та лексикографії, що завершились створенням російсько-українського словника в трьох томах»