Павловський Феоктист
Павло́вський Федір(Феокти́ст), також Язловський Феоктист (1706 — 28 листопада 1744) — український живописець XVIII століття, керівник малярні Києво-Печерської лаври. Біографічні відомостіНародився 1706 року в с. Лютенька на Полтавщині. Керував малярнею Києво-Печерської лаври у 1730–1744 роках. Навчався в Київській академії. З 1730 року працював разом з І. Максимовичем у Лаврській іконописній майстерні. Писав ікони, пейзажі й портрети (Варлаама Ванатовича та ін.). Малюнки й ескізи до ікон збереглися в «Кужбушках». Навчався в Київській академії.Найбільш впливовим його вихователем був професор Мігіневич. З 1730 року працював разом з І. Максимовичем у Лаврській іконописній майстерні. В цьому ж році його прийняли в ченці, а в кінці року висвятили в сан ієромонаха. 1733 року під його керівництвом у лаврській майстерні виконувалися малярні замовлення для гетьманської церкви в Великих Сорочинцях. Керував роботами з розпису Успенського собору Києво-Печерської лаври та Троїцької Надбрамної церкви, де особисто намалював «Троїцю» на склепінні. Близько 1733 року лаврській малярні було доручено написати ікони до гетьманської церкви у Великих Сорочинцях. Групу, що різьбила Сорочинський іконостас, очолював відомий лаврський майстер Іларіон. Позолоту ажурної різьби і живопис виконували майстри малярні Києво-Печерської лаври під керівництвом Павловського. 1744 року готував тезис Сильвестра Кулябки з зображенням Єлизавети Петрівни, Анни Петрівни й Петра II (гравійований у Берліні Давидом Шлейхером). Помер 1744 року. За два дні до смерті передав лаврській бібліотеці свої книжки з написами на них. Малюнки й ескізи до ікон збереглися в «Кужбушках». Джерело
Література
Посилання
|