Павленко Сергій Григорович

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Павленко.
Павленко Сергій Григорович
Народився21 травня 1956(1956-05-21) (68 років)
Ватутіне
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьполітик
Alma materНаціональний університет харчових технологій
ЧленствоВерховна Рада України VI скликання і Верховна Рада України III скликання
Посаданародний депутат України[1] і народний депутат України[2]
ПартіяСильна Україна
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Сергі́й Григо́рович Павле́нко (*21 травня 1956, Ватутіне) — український політик. Народний депутат 3-го і 6-го скликання Верховної Ради, член фракції «Блок Литвина» (з 11.2007). Член Трудової партії України; голова Трудової партії України від 4 жовтня 2008 року.[3]

Біографія

Освіта: Київський технологічний інститут харчової промисловості (1983), інженер-механік харчових виробництв.

1974-76 — служба в армії. 1977-83 — машиніст конвеєра; слухач підготовчого відд., студ. Київ. технол. інституту харчової пром. 1983-86 — інженер, м.н.п. Українського НДІ спиртової та лікеро-горілчаної промисловості. 1986-92 — працював на інженерних посадах у м. Ватутіне. З 1992 — комерційний директор, директор МП «Орімі ойл»; заступник директора ТОВ «Данаприс»; фінансовий директор СП АТЗТ «Даленс»; заступник директора, директор ТОВ «Реал-груп»; заступник голови Центру розвитку українського законодавства. Був керівником представництва в Україні «АС Нелгілін».

Орден За заслуги" III ступеня.

Депутатська діяльність

Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-04.2002 від ПЗУ, № 12 в списку. Крім того 03.1998 — кандидат в народні депутати України по виб. окр. № 195 Черкаської області — з'яв. 78,0 %, за 1,3 %, 10 місце з 16 прет. На час виборів: директор ТОВ «Реал-груп», член ПЗУ. Член Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин (з 07.1998); член фракції ПЗУ (з 05.1998).

04.2002 — кандидат в народні депутати від ПЗУ, № 19 в списку. 12.2002 — кандидат в народні депутати України, виб. окр. № 82 Запорізької області, самовисування. За 0,05 %, 24 з 32 прет. На час виборів: заступник голови громадської організації «Центр розвитку українського законодавства».

Депутат Київської облради (04.2006-07).

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 від Блоку Литвина, № 13 в списку, на час виборів начальник відділу ТОВ «Інститут інвестиційної стратегії регіонального розвитку», член ТПУ. Заступник голови Комітету з питань фінансів і банківської діяльності (з 12.2007), член Спеціальної контрольної комісії ВР України з питань приватизації (з 12.2007).

10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики», який суперечить Конституції України, не має фінансово-економічного обґрунтування і спрямований на знищення української мови[4][5]. Закон було прийнято із порушеннями регламенту[6][7].

Виноски

  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
  2. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  3. ↑ 04.10.2008. Трудова партія України обрала нового Голову. Архів оригіналу за 03.06.2009. Процитовано 06.10.2008.
  4. ↑ 67 інституцій громадянського суспільства аргументовано закликали депутатів не голосувати за прийняття законопроєкту «Про засади державної мовної політики» [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.] — Сайт «Майдан»
  5. ↑ Висновок Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності 23.05.2012[недоступне посилання з квітня 2019]
  6. ↑ Більшість зі штовханиною просунула мовний закон Колесніченка [Архівовано 6 вересня 2012 у Wayback Machine.] — 1+1. ТСН
  7. ↑ ЗАКОН ПРО МОВИ УХВАЛИЛИ [Архівовано 31 жовтня 2012 у Wayback Machine.] — Українська Правда

Посилання