П'єр Шантрен

П'єр Шантрен
фр. Pierre Chantraine
Ім'я при народженніфр. Pierre Louis Chantraine[1]
Народився15 вересня 1899(1899-09-15)[2][5][…]
Лілль[1]
Помер30 червня 1974(1974-06-30)[2][3][…] (74 роки)
XIV округ Парижа, Париж[1]
Країна Франція
Діяльністьграмматик, викладач університету, класичний філолог, еллініст
Alma materагреже з граматикиd
ВчителіАнтуан Мейє, Жозеф Вандрієс і Paul Mazond
Знання мовфранцузька[2][6] і давньогрецька
ЗакладПаризький університет
ЧленствоАкадемія надписів та красного письменства (1974)[7]
Magnum opusDictionnaire étymologique de la langue grecqued
Нагороди

П'єр Шантрен (фр. Pierre Chantraine; 15 вересня 1899 — 30 червня 1974) — французький лінгвіст-еллініст, автор етимологічного словника давньогрецької мови, гомерівської граматики та ін.

Навчався у Антуана Мейє, Жозефа Вандрієса і Поля Мезона. У 1925—1928 роках викладав у Ліонському університеті. Потім керував науковим напрямком "давньогрецька філологія" в Практичній школі вищих досліджень в Парижі, з 1938 до 1969 року також викладав у Сорбонні. Постійно працював над редагуванням грецьких текстів у видавничій серії Les Belles Lettres. Сам видав у ній «Економіку» (грец. Οἰκονομικός) Ксенофонта і «Індику» Арріана. Одним з перших став цікавитися мікенським діалектом, був упевнений в правильності дешифрування Майкла Вентріса і Чедвіка, коли їхні результати ще вважалися спірними; авторитет Шантрена багато в чому допоміг їм подолати скептичне ставлення.

Вибрані праці

  • Histoire du parfait grec. 1927.
  • La Formation des noms en grec ancien. 1933.
  • Grammaire homérique. Частина 1: Phonétique et Morphologie, Частина 2: Syntaxe. Klincksieck, Paris 1942 і 1953;
    • t. I: éd. revue et corrigée, 2006 ; t. II: éd. achevée par Michel Casevitz, 2015.
  • Morphologie historique du grec. Klincksieck, Paris 1945; 2. Aufl. 1961; Neudruck, 2002.
  • Dictionnaire étymologique de la langue grecque. 4 томи Klincksieck, Paris 1968;
    • Перевидання в одному томі, 1999, ISBN 2-252-03277-4;
    • Перевидання відредаговане Жаном Тейяром (Jean Taillardat), Олів'є Массоном (Olivier Masson) та Жаном-Луї Перпію (Jean-Louis Perpillou), 2009.

Примітки

  1. ↑ а б в Fichier des personnes décédées mirror
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в AlKindi
  4. ↑ а б Babelio — 2007.
  5. ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
  6. ↑ CONOR.Sl
  7. ↑ https://aibl.fr/academiciens-depuis-1663/

Посилання