П'єр Леллюш

П'єр Леллюш
фр. Pierre Lellouche Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився3 травня 1951(1951-05-03)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих (73 роки)
Туніс, Франція[3]
Країна Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітик, адвокат, правник
Галузьполітика[4] Редагувати інформацію у Вікіданих і право[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКондорсе Редагувати інформацію у Вікіданих, Гарвардський університет Редагувати інформацію у Вікіданих, Інститут політичних досліджень Редагувати інформацію у Вікіданих і Університет Париж X Нантер Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька[5][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладНаціональна школа адміністрації Редагувати інформацію у Вікіданих
Посададепутат Національної асамблеї Франції Редагувати інформацію у Вікіданих, депутат Національної асамблеї Франції Редагувати інформацію у Вікіданих, депутат Національної асамблеї Франції Редагувати інформацію у Вікіданих, депутат Національної асамблеї Франції Редагувати інформацію у Вікіданих, депутат Національної асамблеї Франції Редагувати інформацію у Вікіданих і депутат Національної асамблеї Франції Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяОб'єднання на підтримку республіки Редагувати інформацію у Вікіданих і Союз за Народний Рух Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зАнілор Банонd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден «За заслуги» II ступеня орден Пошани (Вірменія)
Сайтpierrelellouche.fr Редагувати інформацію у Вікіданих

П'єр Леллюш (фр. Pierre Lellouche; нар. 3 травня 1951(19510503), Туніс) — французький політик, депутат, з 2009 по 2012 був держсекретарем в другому і третьому урядах Франсуа Фійона.

Життєпис

Випускник Паризького університету XI та Інституту політичних досліджень в Парижі, потім отримав ступінь доктора права в Гарвардському університеті[6]. Він працював юристом, у 1979 році був одним із засновників французького Інституту міжнародних відносин[en]. Писав публікації у «Newsweek», «Le Figaro» і «Le Point».

Він належав до Об'єднання на підтримку республіки, у 2002 році вступив до Союзу за народний рух. У 1993 він вперше обраний депутатом Національних зборів від департаменту Валь-д'Уаз, у 1997, 2002 і 2007 з успіхом переобирався в одному з районів Парижа[7]. З 1995 року він був радником Каннах, з 2001 року працював у міській раді Парижа. З 2004 по 2006 очолював Парламентську асамблею НАТО.

23 червня 2009, після реконструкції уряду Франсуа Фійона, він був призначений держсекретарем з європейської інтеграції[8]. У третьому кабінеті того ж прем'єр-міністра 14 листопада 2010 призначений держсекретарем з питань зовнішньої торгівлі. Він обіймав цю посаду до 15 травня 2012 року, коли на парламентських виборах у тому ж році, в черговий раз, він був обраний депутатом.

Нагороди

  • орден «За заслуги» II ступеня (Україна, 2006) — за вагомий особистий внесок у розвиток міжнародного співробітництва, зміцнення авторитету та позитивного іміджу України у світі, популяризацію її історичних і сучасних надбань[9];

Примітки

  1. ↑ Sycomore / Assemblée nationale
  2. ↑ Babelio — 2007.
  3. ↑ Who's Who in France — Paris: 1953. — ISSN 0083-9531; 2275-0908
  4. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ Pierre Lellouche. www.europeanleadershipnetwork.org (брит.). Процитовано 26 листопада 2020.
  7. ↑ M. Pierre Lellouche - Mandat clos - Paris (1re circonscription) - Assemblée nationale. www2.assemblee-nationale.fr. Процитовано 26 листопада 2020.
  8. ↑ French minister says bail-out alters EU treaty | Financial Times. www.ft.com. Процитовано 26 листопада 2020.
  9. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №698/2006. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Процитовано 26 листопада 2020.

Посилання