Очеретянка звичайна

Очеретянка звичайна
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Злакові (Poaceae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Рід: Очеретянка (Phalaris)
Вид:
Очеретянка звичайна (P. arundinacea)
Біноміальна назва
Phalaris arundinacea
Синоніми

Phalaris arundinacea f. variegata (Parn.) Druce
Phalaris arundinacea var. picta L.
Phalaroides arundinacea (L.) Rauschert

Очеретянка звичайна[1][2] (Phalaris arundinacea) — вид трав'янистих рослин родини тонконогові (Poaceae). Етимологія: лат. arundinacea — «очеретоподібний»[3].

Опис

Багаторічник. Кореневища подовжені. Стебла прямостійні, 50–150(200) см завдовжки. Листя стеблове. Язичок 6–10 мм довжиною. Листові пластинки довжиною 10–20 см, 5–15 мм завширшки. Суцвіття — волоть 7–40 см завдовжки, 1–4 см шириною. Основні гілки волоті притиснуті. Колоски притиснуті, поодинокі. Колоски яйцеподібні, стислі з боків, 3.5–7.5 мм довжини. Пиляків 3, 2.5–3 мм довжиною. 2n=28.

Поширення

Ареал охоплює всю північну півкулю, Європу, Азію, Північну Африку і Північну Америку. Крім того, вид натуралізований у деяких частинах інших частинах світу (Південна Америка, Австралія, Нова Зеландія, Лесото, ПАР). Також культивується. Населяє затоплені райони, заболочені місця і річечки. Вид світлолюбний, але переносить півтінь.

В Україні зростає по берегах річок і на заболочених лугах, нерідко утворює зарості — по всій Україні (за винятком пд. Криму), але частіше в лісових і лісостепових районах. Кормова рослина, а варіація зі смугастим листям — декоративна[2].

Використання

P. arundinacea розглядається як енергетична культура з високим виходом біомаси. Містить грамін. Через шкідливу дію граміну на худобу, таку як вівці, були виведені бідні на грамін сорти.

Галерея

Примітки

  1. ↑ Phalaris arundinacea // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. ↑ а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 448.
  3. ↑ Dictionary of Botanical Epithets

Джерела


Це незавершена стаття про злакові.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.